Якби не молитва, я думаю часто,
Якби не молитва, де б бути прийшлося,
І де б я ходила, з яким ішла б гаслом?
Не знаю, як жити тоді довелося б…
Не знаю, хто б душу мою потішав би,
Хто міг би розвіять тугу і печаль?
Можливо, вже камінь могильний лежав би
І ім’ям моїм сповіщав би печаль…
Батьки мої часто ночами не спали,
Забувши у час цей турботи свої,
Молитви до Бога за мене складали,
Щоб щастям світилися дні всі мої.
Напевно тому, і живу ще сьогодні,
Що сила молитви є більш над усе,
Це сила, що їжу душі дасть голодній,
Розбитому серцю – життя принесе!
Життя вже не раз мене в відчай кидало
І небо темніло від безлічі хмар,
Та сонце знову світить починало,-
Молитва знімала гнітючий тягар.
Здавалось, приходить остання хвилина,
І крок мій останній уже на землі…
Молитва стелила у гірких стражданнях
Із квітів килим під ноги мої!
Вона помагала прощати докори,
Не зраджувать тілу за славу земну,
Рівняла сумнівів високії гори,
Давала в безсилі опору міцну.
Можливо, у вас хтось не має вже сили
І думає: ” Ось, я уже упаду…” –
Це ворог бажає вам тільки могили,
Моліться, Бог щастям замінить біду.
Можливо, хтось бачить одні лиш страждання,
Хвороби і скути не день і не два,
І рідко приходиться бути в зібраннях,
Послухай, Ісусові сильні слова!
Він дасть, обіцяв Він, хто з вірою скаже,
Відкриє скарбницю сердечних бажань;
Усе залишайте, приносьте моління,
Їх більше бажає почути Ісус!
Можливо, за добрі учинені справи
Дарують у відповідь вам тільки зло,
Тоді поспішіть за це Бога прославить,
Бо з нашим Спасителем теж так було.
Можливо, ви зраду почули від когось,
То серце скорботне схиліть перед Ним.
Хто вірний, заплату одержить від Бога,
Земне ж все пройде мов туман, немов дим.
А може, вам щастя приємно сміється,
То тоді не забудьте коліна схилить,
Подякуйте Богу, бо Ним все дається,
За це Він кров був повинен пролить.
О друзі, можливо, чекають нас битви,
Життя ще багато чого принесе…
Підносьмо бо Бога гарячі молитви,
А Він допоможе пройти через все!!