За сонця квітку полум’яну,
За радість, що в душі не в’яне,
За мить життя, звичайну мить,
Яка до вічності стримить,
За крила тихої молитви
І за молитви крила тихі,
За те, що чую голос Твій,
І за сльозу, що крапле з вій,
За неба очі голубі,
Мій Боже, дякую Тобі!
Зоряна Живка