Книга “Сила Молитви” для молитовних груп (укр.м.)

Молитовні читання

1 частина

(Призначені для проведення молитовних служінь у групах)

Сила молитви

НАША ВІДПОВІДЬ НА ВЕЛИКЕ ЗАПРОШЕННЯ

Тема 1. Молитва

«У молитві будьте постійні, перебуваючи в ній з подякою» (Кол. 4:2).

Питання для спілкування:

• Чому ви спілкуєтеся зі своєю сім’єю та друзями?
• Для чого потрібне спілкування?

Був час, коли Бог приходив до Едемського саду, «як повіяв денний холодок» (Бут. 3:8), і спілкувався з Адамом і Євою. Для першої людини безпосереднє спілкування з Тим, Хто її створив, було звичайною справою. Але після того, як перші люди згрішили й були видворені з Едемського саду, вони та їхні нащадки втратили змогу спілкуватися з Богом віч-на-віч. Відтоді людина відчуває відчуженість від Творця. Однак у неї залишилася потреба в спілкуванні з Богом.

Августин сказав: «Ти створив нас для Себе, і не знає спокою серце наше, доки не заспокоїться в Тобі».

Псалмоспівець Давид писав: «Чого, душе моя, ти сумуєш, і чого ти в мені непокоїшся? Май надію на Бога, бо я Йому буду ще дякувати за спасіння Його! Прикликає безодня безодню на гуркіт Твоїх водоспадів, усі вали Твої й хвилі Твої перейшли надо мною. Удень виявляє Господь Свою милість, уночі ж Його пісня зо мною, молитва до Бога мого життя!» (Псал. 42:6, 8, 9).

Прагнення людини до Бога подібне до спраги. Псалмоспівець Давид порівнює себе з ланню, яка мчить до водопою: «Як лине той олень до водних потоків, так лине до Тебе, о Боже, душа моя, душа моя спрагнена Бога, Бога Живого! Коли я прийду й появлюсь перед Божим лицем?» (Псал. 42:2, 3). Молитва була необхідна Давидові, як повітря. Він жадав спілкування із живим Богом, немов висохла земля води. По суті, це відчуває кожен, хто шукає Господа.

Християнський письменник Клайв Льюїс зауважив: «Машина створена так, що їй необхідний бензин, щоб їхати, і без нього вона не рушить з місця. Людина ж створена так, що не може жити без Бога. Бог – це пальне, яке за Його задумом здатне запалювати наші душі; це їжа, яка за Його задумом може живити їх».

«У людей, які шукають Бога всім своїм серцем, немає іншого горя, крім неможливості споглядати Його. У них єдине бажання – бачити Бога, і єдиний ворог – перешкоди до цього» (Блез Паскаль).

Сам Бог бажає постійного спілкування з нами. Тому після того, як людина втратила змогу говорити з Богом віч-на-віч, Господь залишив нам можливість спілкуватися з Ним через молитву. Молитва пов’язує людину з Всевишнім подібно до того, як коріння з’єднують дерево із землею. Молитва забезпечує прямий зв’язок з Небесним Отцем (Секрети молитви, 10 урок).

«Молитва є ключем у руках віри, який відмикає небесну скарбницю, де зберігаються безмежні багатства Всемогутнього» (Дорога до Христа, с. 71).

«Молитва рухає рукою Всемогутнього. Той, Хто керує зоряними світами в небесних сферах, слову Котрого підкоряються хвилі великої безодні, Той Самий безмежний Творець працюватиме на благо Своїх дітей, якщо вони з вірою закличуть Його» (Свідчення для Церкви, т. 5, с. 453).

«Молитва – велика сила християнина, яка, без сумніву, перевершує сатану. Ось чому він нашіптує нам, що молитва не потрібна. У нього викликає огиду ім’я Ісуса, нашого Заступника, і коли ми щиро звертаємося до Христа по допомогу, то сатанинське воїнство б’є на сполох. Якщо ми не вправляємося в молитві, диявола це цілком влаштовує, тому що в такому разі його оманливі чудеса, найімовірніше, будуть сприйняті як істинні» (Свідчення для Церкви, т. 1, с. 196).

«Усякого часу й на кожному місці, у всякому горі й скорботі, коли майбутнє здається похмурим і непевним, коли ми відчуваємо себе безпорадними й самотніми, нам даний Утішитель як відповідь на молитву віри. Обставини можуть розлучити нас із нашими земними друзями, але жодна відстань, жодні події не зможуть розлучити нас із небесним Утішителем. Де б ми не були, куди б не йшли, Він завжди по правиці в нас, аби підтримувати, допомагати, підіймати та підбадьорювати» (Христос – надія світу, с. 641).

Час для роздумів:

• Що для вас означає молитва?
• Поділіться своїми молитовними досвідами (коротко).
• Поділіться біблійними обітницями, які завжди вас підтримують.

Час для молитви:

• Дякуйте Богові за те, що ми не самотні в цьому світі.
• Дякуйте Йому за те, що Він готовий слухати нас через молитву та спілкуватися з нами через Його Слово.
• Дякуйте за обітниці, записані на сторінках Святого Письма.
• Моліться про особисті потреби.
• Моліться про потреби ваших друзів, рідних, братів і сестер у Господі.

Молитва

(можна зробити слайд із цими словами й укінці прочитати всім разом)

«Мій дорогий Отець Небесний! Неможливо висловити мою любов до Тебе. Усім своїм серцем я прагну осягнути Тебе. Допоможи мені сьогодні впокорити себе, щоб я міг постійно спілкуватися з Тобою. Навчи мене краще молитися, навчи мене ближче спілкуватися зі Спасителем, навчи мене бути гідним Його. В Ім’я Ісуса прошу Тебе. Амінь».

Практичні поради:

• Моліться Богові, розповідаючи Йому про почуття, які вас наповнюють.
• Будьте щирими.
• Моліться за прикладом Ісуса, коли Він вчив молитися Своїх учнів (Матв. 6:9-13).

 

Тема 2. Таємна кімната

«Ти ж, коли молишся, ввійди до своєї кімнати і, замкнувши свої двері, помолися до свого Отця в тайні, – і твій Отець, що бачить і таємне, віддасть тобі явно» (Матв. 6:6).

Питання для спілкування:

• Чи є у вашому житті людина, якій ви можете довірити всі свої таємниці?
• Чому ви довіряєте саме їй?

Напевно, складно знайти людину, яка б не чула нічого про Бога та Його Сина. Але це все одно, що говорити дитині, яка народилася в далекій чужій країні, що в неї на батьківщині її тата й мами є дідусь із бабусею та інші родичі. Вона може вірити своїм батькам, коли час від часу вони розповідають про них і показують фотографії, але ці розповіді – не більше ніж інформація, яка не зачіпає почуттів і не викликає жодних емоцій. Щоб полюбити рідних, яких ніколи не бачив, і сумувати за ними, потрібно принаймні познайомитися з ними, відчути тепло їхніх сердець, доброзичливість, любов.

Але ж у взаєминах з Богом, у визначенні життєвого шляху та майбутньої долі людини першочергове значення має пізнання Бога. Таємна кімната за зачиненими дверима – найкраще місце для такого знайомства.

Якщо у вас вдома є особиста кімната і ви можете час від часу використовувати її для таємного спілкування з Богом, це чудово! Не втрачайте свого шансу. Якщо ж такої змоги немає, подумайте про горище чи балкон, а краще – тихий куточок лісу або парку. Найліпший приклад для нас у цьому – Ісус. Він просто шукав для таємної молитви тихе місце, віддаючи перевагу найближчим пагорбам і дібровам.

«Життя Спасителя на Землі було життям спілкування з природою та Богом. У цьому спілкуванні Він відкрив для нас секрет життєдайної сили» (Поради щодо здорового способу життя, с. 162).

«Оскільки Христос став людиною, то постійно відчував потребу в підкріпленні від Свого Отця. У Нього були Свої улюблені місця для молитви. Він із задоволенням спілкувався з Отцем у тиші гір. Завдяки цим духовним вправам Його свята людська душа зміцнювалася.

Наш Спаситель переймається всіма нашими потребами й слабкостями, адже Він Сам був прохачем, Котрий молився ночами й шукав у Свого Отця нові сили. Отримуючи в такий спосіб духовну енергію та підкріплення, Він був готовий виконувати обов’язки та зносити випробування наступного дня.

Христос – наш приклад у всьому… Його людська природа робила молитву нагальною потребою та перевагою. Він потребував дедалі більшої Божественної підтримки та розради, яку Небесний Отець був готовий дарувати Йому, адже заради блага людини Ісус залишив небесну радість і обрав Своєю домівкою холодний та невдячний світ. Христос знаходив утіху й радість у спілкуванні зі Своїм Отцем. У молитві Він полегшував Своє серце від скорбот, які непосильним тягарем тиснули на Нього. Він був страдником, знайомим з хворобами.

Удень Христос ревно трудився, щоб робити людям добро й спасати їх від смерті. Він зціляв хворих, втішав пригноблених, приносив радість і надію зневіреним, померлих повертав до життя. Закінчивши Свою денну працю, Ісус віддалявся якнайдалі від міського шуму та метушні й падав на коліна в якомусь віддаленому гаю, щоб піднести до Отця Свої моління. Так Він молився щовечора. Іноді яскраве місячне світло осявало Його схилену фігуру, а потім хмари знову затуляли місяць. Коли Христос молився в такій смиренній позі, на Його голову та бороду випадала нічна роса. Часто Він цілу ніч викладав Отцеві Свої прохання. Ісус – наш приклад. Якби ми пам’ятали про це й наслідували Його, то були б значно сильніші в Богові» (Свідчення для Церкви, т. 2, с. 201-203).

У своєму тихому й затишному куточку розгорніть Книгу книг. Якщо ви ще жодного разу її не читали, почніть з перших розділів, але перед цим скажіть Небесному Отцеві, що за допомогою цієї Книги ви хочете познайомитися з Ним ближче. Не добирайте для цього якихось особливих слів. Скажіть Ісусові, що ви захоплюєтеся Його подвигом і дуже хотіли би більше знати про Нього, щоб полюбити Його небесною любов’ю.

Після цього віддайте Богові свої особисті проблеми, свою боротьбу, свої гріхи та помилки. Просіть схвалити або зруйнувати ваші плани, упевнившись при цьому в своїй готовності прийняти як те, так і інше… Якщо ж вам поки що не дуже цікаво «ходити на побачення» з Ісусом до своєї «таємної кімнати», але ви зацікавлені в успішному вирішенні посталих перед вами проблем; якщо ви не байдужі до своєї нинішньої та вічної долі; якщо немає людини, якій ви могли б довірити свої таємниці, – спробуйте хоча б раз, ненадовго, все ж таки побувати в «таємній кімнаті». Дослухайтеся до цієї поради й довіртеся Святому Духові, Котрий дуже прагне влаштувати ваше життя, зцілити ваші сердечні рани, допомогти вашим близьким, яких ви дуже любите, але не знаєте, як їх підтримати. Уже під час «першого побачення» ви відчуєте Божу присутність і, як результат, внутрішнє умиротворення, розумове просвітлення та не відому досі справжню радість…

Час для роздумів:

• Чи маєте ви звичку усамітнюватися з Богом?
• Чи є у вас власна кімната або ж якесь інше місце для молитви?
• Як часто ви усамітнюєтеся для спілкування з Богом?

«Краще відмовитися від егоїстичних задоволень, ніж нехтувати спілкуванням з Богом. Найбільша бідність і самозречення за наявності Його благословення значно кращі, ніж багатство, почесті, неробство та дружба, де його нема. Ми повинні знаходити час для молитви» (Велика боротьба, с. 583).

«Сила, отримана під час спілкування з Богом, у поєднанні з особистими зусиллями, спрямованими на розвиток глибокого та ґрунтовного мислення, готує особистість до повсякденних обов’язків і зберігає її дух у мирі за будь-яких обставин, якими б складними вони не були» (Дивовижна благодать Божа, с. 317).

Час для молитви:

• Дякуйте Богові, що Він завжди готовий спілкуватися з нами.
• Дякуйте за приклад Його життя, зокрема й молитовного.
• Моліться про свої особисті потреби.
• Моліться про свою громаду, пастора, членів Церкви.
• Моліться про всесвітню Церкву.

Молитва

«Дорогий Отець Небесний, я хочу мати міцні стосунки з Тобою. Навчи мене бути з Тобою наодинці, приділяти час спілкуванню з Тобою. І нехай з наших вуст завжди підноситься смиренна, ревна молитва. В Ім’я Ісуса прошу Тебе. Амінь».

Практичні поради:

• Облаштуйте місце, яке буде для вас таємною кімнатою.
• Виробіть звичку щодня перебувати в таємній кімнаті.
• Виділяйте час для молитви.
• Дотримуйтесь прикладу Ісуса.

 

Тема 3. Секрет таємної кімнати – тверде «Так»

«Боже – Ти Бог мій, я шукаю від рання Тебе, душа моя прагне до Тебе, тужить тіло моє за Тобою в країні пустельній і вимученій без води… Я так приглядався до Тебе в святині, щоб бачити силу Твою й Твою славу…» (Псал. 63:2, 3).

Питання для спілкування:

• Чи можете ви сказати ввечері, скільки зітхань зробили за день?
• А чи можете ви сказати ввечері, скільки разів на день молилися?

Хтось сказав: «Якщо ввечері ви можете сказати, скільки разів на день молилися, у вашому духовному житті щось негаразд». Молитва має бути подібна до дихання. Ви ж не можете сказати, скільки разів за день зітхнули…

«Неважливо, як далеко ви втекли від Бога, дотягнутися до Нього можна однією-єдиною молитвою» (Августин).

Прочитайте Псал. 51:2-21. Хоч Давид упав, Господь підняв його. Тепер він був тісніше пов’язаний з Богом і ближніми, ніж до падіння. У радості спасіння свого він співав: «Я відкрив Тобі гріх свій, і не сховав був провини своєї. Я сказав був: “Признаюся в проступках своїх перед Господом!” – і провину мого гріха Ти простив. Тому кожен побожний відповідного часу молитися буде до Тебе, і навіть велика навала води не досягне до нього! Ти покрова моя, Ти від утиску будеш мене стерегти, Ти обгорнеш мене радістю спасіння!» (Псал. 32:5-7).

«Усі люди зазнають випробувань, скорбот, які важко пережити, спокус, яким нелегко чинити опір. Не скаржтесь іншим на свої труднощі, а відкривайте їх Богові в молитві» (Дорога до Христа, с. 119).

«Найкоротша відстань між проблемою та її розв’язанням – це відстань від наших колін до підлоги» (Чарльз Стенлі).

Скажіть тверде «Так» тому, щоб шукати вихід з усіх складних ситуацій у своїй таємній кімнаті.

«Молитва – це дихання душі. Це таємниця духовної сили, і її неможливо замінити чимось іншим. Молитва тісно з’єднує нас із Джерелом життя й ставить наше духовне життя на міцні рейки. Якщо ви нехтуватимете молитвою, вдаючись до неї лише час від часу, коли вам зручно, то ризикуєте втратити свою надію на Бога. Ваші духовні здібності ослабнуть, а релігійні досвіди збідніють» (Вісті для молоді, с. 249, 250).

«Просто уявіть собі цю насолоду: ви сховалися в затишному куточку, зачинили двері, влаштувалися якнайзручніше. Живе Слово Бога лежить розгорнуте перед вами, Сам Ісус стоїть поруч, а Дух Святий ніжно наповнює ваше серце, любов пробуджується в міру того, як ви роздумуєте над величними словами, а ваш розум оновлюється. Ви розмовляєте з Ним, і Він говорить до вас… О, хіба може бути щось краще за це!» (Боб Сордж. Секрети таємної кімнати).

«Сила від Бога сходить на людину у відповідь на молитву віри» (Свідчення для Церкви, т. 4, с. 402).

«Спілкування з Богом зароджує добрі думки, чітке сприйняття істини й піднесені наміри. Усі, хто підтримує тісний зв’язок з Богом, є в Його очах синами й доньками. Вони постійно прагнуть уперед, розширюючи своє уявлення про Бога та вічність, доки Господь не зробить їх провідниками світла та мудрості в цьому світі» (Звернення до молоді, с. 247).

«Сила, здобута в молитві, з якою ми звертаємося до Бога, підготує нас до виконання наших щоденних обов’язків. Спокуси, які оточують нас щодня, роблять молитву необхідною. Якщо ми хочемо, щоб сила Божа підтримувала нас через віру, то повинні постійно підносити свої бажання до Неба в тихій молитві. Якщо інші своїм впливом намагаються відвернути нас від Бога, то наші прохання про допомогу та силу мають бути особливо наполегливими й невпинними. Доки цього не станеться, марні будуть наші старання зламати свою гордість і здолати спокуси до гріховних вчинків, що утримують нас далеко від Спасителя» (Звернення до молоді, с. 248).

Колени склоняю в молитве к Отцу,

Но слов для молитвы никак не найду.

Сегодня спешу я, не терпят дела,

Ведь скоро придут для оплаты счета.

 

Молиться нет времени, надо спешить,

Так много работы, Спаситель, прости.

Лишь несколько слов прошепчу поскорей…

Исполнен мой долг, за работу скорей.

 

Нет времени доброе слово сказать,

Нет времени бедным любовь оказать,

Нет времени ближним сказать про Христа,

А каждый ведь занят не меньше, чем я.

 

«Мне некогда, занят я, времени нет», –

И это теперь мой обычный ответ.

Нет времени, надо повсюду успеть…

Но время пришло, наконец, умереть.

 

Пред Божьим престолом я должен предстать,

В смущеньи не смею и взора поднять.

Вот чувствую взгляд Судии на себе,

И держит Господь книгу Жизни в руке.

 

Вдруг слышу я голос: «Во тьму отойди,

Я имя твое не могу здесь найти,

Тебя много раз записать Я хотел,

Но времени ты никогда не имел».

 

Дрожа на колени склоняюсь в мольбе

И вдруг просыпаюсь: все было во сне.

Но как хорошо, что Всевышний Судья

Не так рассуждает, как ты или я.

 

Пусть будет уроком для всех нас, друзья,

Чтоб время имели для Бога всегда.

Сказать о спасении ты людям спеши,

Молись постоянно, живя, не греши.

 

Трудись ты для Бога, всегда будь у дел,

Чтоб в жизни для ближних ты время имел.

Тогда тебе скажет Бог: «В книге Моей

Давно ты записан, войди поскорей!».

«Спілкування з Богом вкрай необхідне для духовного здоров’я, і тільки в ньому можна знайти мудрість і правильне судження, потрібні для виконання будь-яких обов’язків. Не легковажте молитвою» (Свідчення для Церкви, т. 4, c. 459).

Ми повинні присвячувати себе Богові щодня, а не один раз у житті.

Скажіть тверде «Так» щоденному спілкуванню з Богом!

Час для роздумів:

• Поділіться, який час доби для вас найзручніший для спілкування з Богом?
• Чи були у вашому житті моменти, коли ви заметушилися й забули помолитися? Що ви відчували потім?
• Поділіться досвідами почутих молитов.

Час для молитви:

• Прославляйте Бога за те, ким Він є для вас.
• Подякуйте Господу за молитовні досвіди.
• Моліться про Церкву, пастора, пресвітерів, членів вашої громади.
• Моліться про свої особисті потреби.

«Будучи Сином Людським, Ісус молився до Отця, підтверджуючи цим, що людська природа потребує Божественної підтримки, яку людина може отримати, щоб зміцнитися для виконання своїх обов’язків і приготуватися до випробувань. Будучи Князем життя, Христос мав Божественну владу і здобув перемогу для Свого народу. Спаситель, Котрий молився за тих, хто не відчував потреби в молитві, і плакав над тими, хто не відчував потреби в сльозах, тепер перебуває перед престолом Божим, щоб представити Своєму Отцеві прохання тих, за кого Він молився на землі. Приклад Христа даний нам для того, щоб ми жили за ним…» (Служителі Євангелія, c. 28, 29).

Молитва

«Дорогий Господь, я бажаю жити за Твоїм прикладом. Навчи мене щодня приділяти час спілкуванню з Тобою. Візьми мене й веди, Господи, я цілком належу Тобі. Я складаю всі свої плани до Твоїх ніг. Використовуй мене сьогодні у Своєму служінні. Прибудь зі мною, щоб уся моя праця була зосереджена на Тобі. Молюся в Ім’я Твоє, Амінь».

«Щоденно вранці посвячуйте себе Богові. Вручайте Йому всі свої плани, будьте готові виконати їх або відмовитися від них, керуючись Його Провидінням. Так ви щоденно віддаватимете своє життя в руки Божі, і воно ставатиме дедалі подібнішим до життя Христа» (Дорога до Христа, с. 53).

Практичні поради:

• Нехай молитва у вашому житті стане диханням.
• Щодня знаходьте час для молитви та спілкування з Богом.
• Усі свої плани підпорядковуйте Богові.

 

Тема 4. Секрет таємної кімнати – зачинені двері

«Ти ж, коли молишся, ввійди до своєї кімнати і, замкнувши свої двері, помолися до свого Отця в тайні, – і твій Отець, що бачить і таємне, віддасть тобі явно» (Матв. 6:6).

Питання для спілкування:

• Що таке смирення і в чому його сила?
• Продовжте речення: «Смиренна людина – це…».

«Наш Спаситель завжди засуджував самоправедність. Він навчав Своїх учнів, що релігією, у найвищому розумінні цього слова, є така релігія, котра виявляє себе у спокійній, ненав’язливій манері. Він застерігав, щоб вони чинили добрі діла непомітно, не напоказ, не задля людської похвали чи шани, а на славу Божу, чекаючи нагороди в майбутньому. Якщо вони робитимуть добрі діла задля схвалення від людей, то не отримають нагороди від Отця свого Небесного» (Відображаючи Христа, с. 72).

«У фарисеїв були встановлені певні години для молитви, і, як це часто траплялося, перебуваючи в цей час поза домом, вони зупинялися на вулицях або на ринку посеред багатолюдного натовпу і гучно виголошували свої завчені молитви. Таке вшанування Бога лише задля власної слави Ісус нещадно засудив. Загалом Він не заперечував молитви на людях, адже Сам молився зі Своїми учнями в присутності величезного натовпу. Проте Він навчав, що особиста молитва не має бути публічною. Ми мусимо звертатися до Бога у своїх молитвах на самоті, і жодне людське вухо не має чути їх» (Небесні принципи щасливого життя, с. 65).

У Євангелії від Матвія 6:6 міститься секрет щодо місця молитви: «Коли молишся, ввійди до своєї кімнати…». «Ці слова Христа свідчать, що Він не схвалював фарисейської побожності. Вчення Його Нагірної проповіді виявляє, що доброчинні діла передбачають благородство їх виконання, а поклоніння Богові поширює дорогоцінний аромат тоді, коли вони звершуються скромно: у покаянні та покорі…» (Відображаючи Христа, с. 72).

«Отже, визначте собі місце для молитов. Ісус мав улюблені місця для спілкування з Богом, так має бути й у нас. Частіше відвідуйте таке місце, яким би скромним воно не було, аби більше перебувати наодинці з Богом.

“Помолися до свого Отця в тайні“. В ім’я Ісуса ми можемо з дитячою довірою прийти в присутність Божу, не потребуючи жодного посередника. Через Христа ми відкриваємо свої серця Богові, Котрий знає й любить нас.

У потаємному місці, де ніхто, крім Бога, нас не бачить і не чує, ми можемо довірити милостивому Отцеві свої найпотаємніші бажання. На самоті, коли душа затихне перед Богом, до серця промовлятиме Голос, Котрий завжди відгукується на поклик людської нужди.

“Господь дуже милосердний та щедрий” (Якова 5:11). З невтомною любов’ю Він готовий вислухати визнання грішників і прийняти їхнє розкаяння. Він чекає від нас вдячності, як мати чекає вдячної усмішки від улюбленої дитини. Господь бажає, щоб ми зрозуміли, якою гарячою й ніжною є Його прихильність до людей. Він закликає принести до Нього свої тягарі, щоб Він полегшив наше горе Своєю любов’ю, зцілив рани, зміцнив немічних, заповнив Собою нашу порожнечу. Жодна людина, яка зверталася до Нього, не залишилася розчарованою. “Приглядайтесь до Нього — й засяєте, і не посоромляться ваші обличчя” (Псал. 34:6).

Хто шукає Бога, на самоті відкриваючи перед Ним свої потреби й прохаючи про допомогу, не даремно кличе Його ім’я. “Твій Отець, що бачить і таємне, віддасть тобі явно“. Якщо Христос є нашим повсякденним Супутником, ми відчуємо себе в оточенні сил невидимого світу. Споглядаючи на Ісуса, ми станемо подібними до Нього.

Дивлячись на Христа, людина змінюється, стає лагідною, благородною й гідною Царства Небесного. Унаслідок спілкування та дружби з Господом вона зростає в чистоті, святості, щирості, досягає мудрості в молитві. Бог виховує нас, і про це свідчить наша старанність і завзяття» (Небесні принципи щасливого життя, с. 65-66).

Час для роздумів:

• Ви відчуваєте Божу присутність, коли молитеся?
• У чому це виявляється?
• Чи були у вашому житті моменти, коли вам здавалося, що Бог далеко?

Якщо ви переживали такі відчуття, тоді для вас є чудові слова втіхи, записані в Біблії: «Не бійся, з тобою-бо Я, і не озирайсь, бо Я Бог твій! Зміцню Я тебе, і тобі поможу, і правицею правди Своєї тебе Я підтримаю… Бо Я – Господь, Бог твій, що держить тебе за правицю й говорить до тебе: Не бійся, – Я тобі поможу!» (Ісаї 41:10, 13).

У Біблії 365 разів повторюються слова «Не бійся».

«Якщо ми наблизимося до Бога, то Він вкладе в наші вуста слова для прославлення Його імені. Він навчить нас ангельських пісень вдячності нашому Небесному Отцеві. Світло та любов Спасителя, Котрий перебуває в нас, будуть явлені в кожному нашому вчинку. Хто живе вірою в Сина Божого, того не виб’ють з рівноваги неприємності, які приходять ззовні» (Небесні принципи щасливого життя, с. 66).

Час для молитви:

• Прославте Бога за те, ким Він є.
• Дякуйте Йому за те, що Він щодня й щохвилини поруч із нами, підтримує нас, допомагає нам.
• Моліться про свою країну, місто/село, у якому ви проживаєте.
• Моліться про Церкву, пастора, пресвітера, членів своєї громади.
• Моліться про відвідувачів.
• Моліться за всі проекти вашої громади.
• Моліться про свої особисті потреби.

Молитва

«Мій дорогий Отець Небесний! Дякую за Твої обітниці, у яких Ти запевняєш нас не боятися. Усім своїм серцем прагну осягнути Тебе. Допоможи мені сьогодні впокорити себе, аби я міг постійно спілкуватися з Тобою. Навчи мене молитися Тобі за зачиненими дверима. В Ім’я Ісуса прошу Тебе. Амінь».

І завжди пам’ятайте слова Ісуса: «Ти ж, коли молишся, ввійди до своєї кімнати і, замкнувши свої двері, помолися до свого Отця в тайні, – і твій Отець, що бачить і таємне, віддасть тобі явно» (Матв. 6:6).

Це і є секрет зачинених дверей.

Практичні поради:

• Там, де ніхто, крім Бога, вас не бачить і не чує, виливайте всі свої потаємні прохання й заповітні бажання перед безмежно милосердним Небесним Отцем.
• Довіряйте Богові всі свої життєві ситуації.
• Живіть життям віри.

 

Тема 5. Секрет таємної кімнати – слухання

«Нехай я почую, що каже Бог, Господь, бо говорить Він “Мир!” народові Своєму й Своїм святим, і нехай до безумства вони не вертаються!..» (Псал. 85:9).

Питання для спілкування:

• Як ви розумієте слова «слухати» і «чути»?
• Чи є різниця між ними? Якщо є, то яка?

Сьогодні ми настільки звикли спілкуватися за допомогою новітніх каналів зв’язку, як-от: електронна пошта, форуми, чати, – що поступово втрачаємо вміння слухати, а головне – чути співрозмовника.

Здатність слухати дається кожній людині з народження разом зі здатністю бачити, відчувати, нюхати, дихати. А ось умінням чути багато хто з нас часто обділений. Це призводить до того, що людина не може будувати повноцінні стосунки з іншими, оскільки викликає в них почуття образи чи роздратування.

Напевно, кожному з нас хоч раз у житті доводилося чути вислів: «Ти мене не чуєш». Чи означає це, що ми фізично не чуємо свого співрозмовника? Звісно ж, ні. Зазвичай, слухаючи розповідь свого співрозмовника, ми будь-які його слова тлумачимо крізь призму власного досвіду. І на підставі цього самі доходимо висновку, що в розповіді є головним, а що другорядним. Тобто під час розмови ми більше думаємо, а не слухаємо те, про що нам розповідають. Що ж урешті-решт виходить? Інформацію ми сприймаємо дещо викривлено, а отже, і висновки робимо хибні. Так і виникають непорозуміння.

Є категорія людей, які прекрасно чують співрозмовника. З ними дуже приємно спілкуватися. У розмові з такими людьми відчувається щира зацікавленість, а тому довколишні прагнуть поділитися з ними своїми думками та переживаннями й отримати мудру пораду. Вмінню чути за бажання може навчитися кожен.

Слухати й чути повинні вчитися всі, оскільки це запорука розвитку добрих стосунків з людьми. Адже все наше життя складається зі спілкування з іншими. Від того, наскільки вміло ми це робимо, залежить їхнє ставлення до нас.

• А як щодо Бога? Чи виходить у нас слухати Бога і чути Його голос?

«Коли Господь вивів народ ізраїльський з Єгипту, то провів його через Червоне море до гори Синай і з’явився у вигляді видимого вогню, зійшов на гору й промовив гучним голосом. Це явище було настільки жахливим, що ізраїльтяни злякалися й попросили Мойсея піти говорити з Богом замість них. Псалмоспівець описує цю сцену доволі незвичайними словами: “Я відповідаю тобі в укритті громовім” (Псал. 81:8). Бог сприймав зібрання Свого народу на горі Синай як “таємне місце” зустрічі зі Своїм народом. Він закликав їх на безлюдну гору, щоб звернутися до них і дати Свої заповіді.

Бог завжди хотів, щоб таємна кімната була місцем, де Він говорить з нами й відповідає на наші прохання. Іноді Він навіть оглушує нас Своїм могутнім гучним голосом. Немає нічого величнішого в усьому житті, ніж можливість почути Його голос! Бог завжди щиро бажав мати близькі стосунки зі Своїм народом, коли б вони могли чути Його голос і відповідати.

Ми зачиняємо двері своєї таємної кімнати, щоб відокремитися від інших голосів, які можуть нас відволікати, і налаштувати свої серця на єдиний Голос, Котрий ми хочемо почути. “Укриття громове” – який дивний опис місця, куди ми йдемо, щоб провести час зі своїм Господом!..

Величезна насолода розмовляти з Богом, але значно приємніше, коли Він говорить з нами… Нічого не змінюється, коли я говорю до Бога. Зате все змінюється, коли Бог говорить зі мною. Коли я говорю, нічого не відбувається. Коли говорить Бог, увесь світ знаходить життя… Тому сила молитви залежить не від того, як я переконую Бога у своїх планах, а від мого очікування почути Його перспективи» (Секрети таємної кімнати).

«Молитва призначена не для того, щоб змінити ставлення Бога до нас, натомість привести нас у гармонію з Богом. Коли ми звертаємося до Нього з проханням, Він може зауважити, що нам необхідно дослідити своє серце й покаятися в гріхах. Тому Він провадить нас через випробування, переживання, приниження, аби ми могли побачити, що перешкоджає роботі Святого Духа в нас» (Наочні уроки Христа, с. 91).

«Якщо ви не бачите або не відчуваєте негайної відповіді на свої молитви, це не повинно вас розчаровувати в Божих обітницях. Не бійтеся довіритися Богові! Покладіться на Його вірну обіцянку: “Просіть – і отримаєте” (Івана 16:24). Бог занадто мудрий, щоб помилятися, і надто добрий, щоб відмовляти в чомусь доброму Своїм святим, які йдуть Його шляхом» (Свідчення для Церкви, т. 1, с. 120).

Час для роздумів:

• Як ми можемо чути голос Божий?
• Як ми можемо бути впевнені, що це був саме Його голос?
• Згадайте обітниці, у яких сказано, що Бог чує наші молитви й відповідає на них.

Слухати Бога – це найтаємничіший секрет таємної кімнати!

Час для молитви:

• Подякуйте Богові за те, що Він завжди готовий спілкуватися з нами й чує наші молитви.
• Подякуйте за обітницю: «Просіть – і отримаєте» (Івана 16:24). Господь завжди готовий відповідати на наші молитви.
• Моліться про свою громаду.
• Моліться про свої особисті потреби.

Молитва

«Господи наш і Боже наш! Ми дякуємо Тобі за те, що Ти завжди поруч і готовий спілкуватися нами. Навчи нас чути Твій голос і підкорятися йому. Амінь»

Практичні поради:

• Присвячуйте час спілкуванню з Богом у таємній кімнаті.
• Навчіться слухати й чути Божий голос.
• Навчіться відрізняти голос Бога від інших голосів: «До Закону й свідоцтва! Як вони не так кажуть, як це, то немає для них зорі ранньої!» (Ісаї 8:20).

 

Тема 6. Секрет таємної кімнати – послух

«Чи жадання Господа цілопалень та жертов таке, як послух Господньому голосу? Таж послух ліпший від жертви, покірливість – краща від баранячого лою!» (1 Сам. 15:22).

Питання для спілкування:

• Дайте визначення слову «послух».
• Якими іншими словами можна замінити слово «послух»?

Діаманти покори

Притча

– Поїдьмо на ту гору, де живе Бог? – сказав один вершник своєму другові. – Хочу довести, що Він тільки те й робить, що вимагає від нас молитов, нічим не бажаючи полегшити наш тягар.

– Їдьмо, – погодився інший.

– Я покажу тобі, яка міцна моя віра.

І коли надвечір вони досягли вершини, з темряви пролунав голос:

– Наберіть каменів із цієї землі й навантажте ними своїх коней.

– Ні, ти це чув?! – вигукнув обурено перший вершник. – Ми й так ледве дісталися сюди, а Він хоче нав’язати нам ще більший тягар! Нізащо не стану звалювати на спину своєму коню якесь каміння! Ні й ще раз ні!

А його супутник підкорився й зробив те, що велів Бог. Вони завершили спуск уже на світанку. І тоді при перших променях сонця засяяли камені, які взяв із собою благочестивий вершник, бо то були діаманти найчистішої води.

***

«Життя християнина – це боротьба… У цій боротьбі праведності з неправедністю ми можемо бути успішними тільки завдяки Божественній допомозі. Наша обмежена воля має підкоритися волі Безмежного; людська воля повинна з’єднатися з Божественною. Тоді на допомогу прийде Дух Святий, і кожна перемога сприятиме поверненню придбаної Богом власності й відновленню в душі Його образу» (Вісті для молоді, с. 55).

«Чути Бога в таємній кімнаті – один з найперших ключів до перемог у християнському житті. Однак за процесом слухання має йти результат – глибокий послух. Ми чуємо, а потім виконуємо. “Будьте виконавцями Слова, а не тільки слухачами, що обманюють самих себе” (Якова 1:22). Слухатися – означає слухати підкоряючись. Послух передбачає уважне, смиренне слухання й подальше виконання Його Слова. Беззастережна покора для кожного з нас починається не з добрих діл, а з того моменту, коли ми сідаємо біля Його ніг і слухаємо Його Слово» (Секрети таємної кімнати).

«Ми маємо кожний особисто чути, як Господь промовляє до нашого серця. Коли змовкає решта голосів, коли в тиші й очікуванні ми стоїмо перед Ним, мовчання душі робить Божий голос більш виразним. Він велить нам: “Вгамуйтесь та знайте, що Бог Я” (Псал. 46:11). Це найуспішніше приготування до будь-якої праці для Бога. Серед метушливого натовпу та напруженого ритму життя відновлена в такий спосіб душа буде оточена атмосферою світла й миру. Вона отримуватиме новий приплив фізичних і розумових сил. Її життя поширюватиме пахощі, являючи Божественну силу, що досягає людських сердець» (Служіння зцілення, с. 30).

Яка це радість – чути Його Слово й виконувати Його волю! У цьому є багато переваг. Ось деякі з них:

• Послух привертає до себе Божий погляд. «Бог з особливим інтересом і увагою дивиться на тих, хто відданий послуху. Він висловив цю думку так: “І при тому дивлюсь Я на вбогого та на розбитого духом, і на тремтячого над Моїм словом” (Ісаї 66:2). Тільки уявіть, як це дивно: ви в таємній кімнаті, перед вами Його слово. Ви з трепетом очікуєте, коли Він звернеться до вас. Бог бачить бажання у вашому серці й обирає спосіб, як віддати належне вашому посвяченню. Отож тремтіти перед Його словом – означає, по-перше, бажати, щоб Він заговорив, а по-друге, з готовністю й ретельністю діяти відповідно до отриманого слова. Коли ми тремтимо перед Його словом у вірному очікуванні, Він звертає на нас Свій погляд, щоб створити для нас чудо» (Секрети таємної кімнати).
• «Послух Божим Заповідям запише наші імена в Книгу життя Агнця» (Цей день з Богом, c. 83).
• «Сумлінний, самовідданий послух словам Христа зробить думки людей чистими, цілі – ясними, а поведінку в кожній життєвій ситуації – правильною» (Погляд угору, c. 105, 106).
• Послух веде до близьких стосунків з Отцем. «Однією з наймогутніших заяв, яку Ісус зробив на землі, можна назвати цю: “Хто має Мої заповіді та виконує їх, той Мене любить. А хто Мене любить, того полюбить і Мій Отець, і Я любитиму його, і з’явлюся йому Сам” (Івана 14:21). Ісус сказав, що послух – це доказ любові, а любов веде до неймовірної близькості з Отцем. Більше того, послух відчиняє двері для ніжності Христа й дає Йому змогу явити Себе людському серцю» (Секрети таємної кімнати).
• «Послух був єдиною умовою виконання обітниць, даних давньому Ізраїлю, обітниць, які робили його народом, що користувався особливим благоволінням Божим. І цей послух Закону принесе такі ж великі благословення окремим людям і цілим націям, як він міг принести давнім євреям» (Вибрані вісті, т. 1, с. 218).
• «Послух Закону необхідний не лише для нашого спасіння, а й для нашого власного щастя та щастя всіх, з ким ми пов’язані. “Мир великий для тих, хто кохає Закона Твого, – і не мають вони спотикання” (Псал. 119:165), – стверджує богонатхненне Слово…» (Вибрані вісті, т. 1, с. 218).
• Послух вибудовує непорушну підставу. «Отже, кожний, хто слухає ці Мої слова та виконує їх, буде подібний до чоловіка розумного, що збудував свій дім на скелі; і линув дощ, і ринули ріки, і знялися вітри, й обрушилися на той дім, та він не впав, бо був заснований на скелі. А кожний, хто слухає ці Мої слова, та не виконує їх, буде подібний до чоловіка нерозумного, що збудував свій дім на піску; і линув дощ, і ринули ріки, знялися вітри, й обрушилися на той дім, і він упав; і великим було падіння його!» (Матв. 7:24-27).

Зверніть увагу, що буревій настигає й того, хто виконує повеління Ісуса, і того, хто не виконує їх. Винятку ні для кого немає. Бурі обов’язково траплятимуться на вашому шляху. Питання в тому, хто виживе? Чи буде ваш фундамент достатньо міцним, щоб витримати вітри та води? Ті, хто готовий виявляти глибокий послух, готуються до бурі, і вони вистоять. “О, коли б ти прислухувався до Моїх заповідей, то був би твій спокій, як річка, а твоя справедливість, немов морські хвилі!” (Ісаї 48:18). Що сильніші вітри обрушуються на покірного, то більше міцніє його праведність» (Секрети таємної кімнати).

«Як Верховний Правитель Всесвіту, Бог встановив закони, що керують не тільки всіма живими істотами, а й усіма процесами в природі. Усе, велике чи мале, живе чи неживе, підкоряється непорушним законам, якими не можна нехтувати. У цього правила немає винятків, бо ніщо зі створеного рукою Божою не забуте Божественним розумом. Але тоді як усе в природі функціонує за природними законами, одна лише людина, будучи розумною істотою, здатною розуміти вимоги морального Закону, є відповідальною і перед ним. Лише людині, яка є вінцем Божого творіння, Він дав свідомість і совість, щоб розуміти священні вимоги Божественного Закону, і серце, здатне любити цей Закон як святий, праведний та добрий. Тому від людини й очікується досконалий і цілковитий послух. І все ж Бог не примушує людину коритися; Він наділив її моральною свободою» (Вибрані вісті, т. 1, с. 216).

«Великий Учитель прийшов у наш світ, аби очолити людство, піднести й освятити його, демонструючи можливість послуху всім Божим Заповідям. Він довів: послух протягом усього життя можливий. Отже, як Отець послав Сина, так Він посилає у світ Своїх вибраних представників, у житті котрих має бути втілене життя Ісуса Христа» (Відображаючи Христа, с. 372).

«Христос виконував Свою справу без почуття роздвоєності. Він прийшов не для того, щоб чинити Свою волю, але волю Того, Хто послав Його. Ісус каже: “Ідіть Моїми слідами, виявляючи послух у всьому. Я виявляю послух, будучи частиною великої Небесної спільноти. Ви ж маєте бути слухняні як співпрацівники Сина Божого. Часто вам буде складно розгледіти свій шлях; тоді просіть Бога, і Він дасть вам мудрість, мужність і віру, щоб ви могли йти вперед, залишаючи всі сумніви”. Нам потрібно якомога глибше й достовірніше осягати людську природу нашого Господа. Божественна й людська природи з’єдналися в Христі, і ці обидва єства були досконалими» (Вибрані вісті, т. 3, с. 135).

Час для роздумів:

• Чи можна прожити життя без послуху?
• У яких сферах ми зазвичай виявляємо послух? (Безпека на дорозі, здоров’я, щодо батьків тощо).
• Які наслідки чекають нас в разі непослуху?
• Які ви запам’ятали переваги послуху?

Час для молитви:

• Подякуйте Богу за те, Ким Він є для вас.
• Дякуйте за приклад послуху, явлений в Ісусі Христі.
• Моліться про свою громаду, про пастора, про керівників відділів і про всіх її членів.
• Моліться про те, щоб нові люди приходили на богослужіння.
• Моліться про всі проекти вашої громади.
• Моліться про свої особисті потреби.

Молитва

«Дорогий Отче Небесний! Неможливо висловити мою любов до Тебе. Усім своїм серцем я прагну осягнути Тебе. Навчи мене робити все найкраще зі свого боку. Навчи мене послуху в усьому. Молимося в Ім’я Ісуса. Амінь».

«У послусі Божому Законові – велике надбання. Послух Божественним вимогам – це та перетворювальна сила, яка несе людям мир і добро. Якби вчення Божого Слова було вирішальним чинником у житті кожної людини, якби розум і серце перебували під його стримувальним впливом, тоді злу, яке існує нині в національному чи соціальному житті, не знайшлося б місця. У такому разі кожна сім’я стала б джерелом впливу, який зміцнював би людей духовно й морально; це послужило б на користь як нації, так і окремим особам» (Пророки і царі, с. 128).

Практичні поради:

• Будьте вдячними.
• Працюйте над своїм послухом.
• Зробіть Ісуса своїм прикладом послуху.

 

Тема 7. Секрет таємної кімнати – покаяння

«Бо смуток, що по-Божому, приносить покаяння на спасіння, ним не слід журитися; а смуток світу спричиняє смерть» (2 Кор. 7:10).

Питання для спілкування:

• Ви коли-небудь у своєму житті переживали почуття провини?
• Що ви робили в цій ситуації?

«Багатьох цікавить питання, яке непокоїло людей і в день П’ятидесятниці, коли, усвідомивши свій гріх, вони запитували: “Що ж нам робити?” (Дії 2:37). Першим словом у відповіді апостола Петра було: “Покайтеся!” (Дії 2:38). А згодом він додав: “Тож покайтеся і наверніться, аби були стерті ваші гріхи” (Дії 3:19).

Покаяння означає, що людина жалкує про вчинений гріх і відвертається від нього. Ми не можемо відмовитися від гріха, якщо не усвідомимо його згубності. Доки наше серце не відвернеться від нього, у нашому житті не відбудеться справжньої переміни» (Дорога до Христа, с. 16).

Важливе призначення таємної кімнати – це досліджувати себе й каятися в скоєному.

«Готовність до покаяння відкриває канали для близького спілкування з Богом. Коли ви перебуваєте в таємній кімнаті, не баріться сповідувати своє невір’я й жорстокість… У всіх нас є приховані тайники з беззаконням, і нам потрібна Божа допомога, щоб побачити їх. Ви не можете покаятися в тому, чого не бачите, тому Бог допоможе вам це виявити. У Нього є безліч способів, щоб вивести наші беззаконня на чисту воду, щоб ми змогли їх побачити…» (Секрети таємної кімнати).

«Чимало людей не розуміють суті покаяння. Вони жалкують про вчинений гріх і навіть досягають зовнішніх змін у поведінці, побоюючись, що за свої недобрі вчинки колись доведеться страждати. Але це не те покаяння, про яке йдеться в Біблії. Вони оплакують не стільки гріх, скільки його небажані наслідки. Таким був смуток Ісава, коли він зрозумів, що назавжди втратив право першородства. Валаам, злякавшись ангела, котрий став з мечем на його шляху, зізнався у своїй вині, щоб зберегти життя. Однак він не пережив справжнього каяття, не відчув огиди до гріха, не змінив своїх намірів. Юда Іскаріот, зрадивши свого Господа, вигукнув: “Я  згрішив, видавши невинну кров” (Матв. 27:4).

Страшне відчуття приреченості та страх перед судом змусили його зробити це визнання. Юду лякали наслідки його вчинку, але в глибині душі він не відчував нестримного жалю через те, що зрадив безвинного Сина Божого, “відрікся святого Ізраїлевого”. Єгипетський фараон, зносячи суди Божі, визнавав свої гріхи, щоб уникнути подальших страждань, але щойно кари припинялися, він знову поводився зухвало перед Богом. Усі ці люди жалкували про наслідки гріха, а не про сам гріх.

Коли ж серце підкоряється впливу Божого Духа, то совість грішника пробуджується й він починає розуміти глибину та святість Божого Закону, що лежить в основі Божественного правління на небі та на землі. Світло, яке “освічує кожну людину, що приходить у світ” (Івана 1:9), освітлює потаємні куточки душі й виявляє приховане в темряві. Грішник починає розумом і серцем розуміти свою вину. Він відчуває святість Єгови, і страх наповнює його серце при думці, що він повинен стати зі своєю провиною та пороками перед Тим, Кому відомі всі таємниці душі. Він бачить любов Бога, красу святості, радість чистого серця; він прагне очиститися, щоб повернути втрачене спілкування з Небом.

Молитва Давида після його падіння свідчить про те, що він справді жалкував про вчинений гріх. Його покаяння було глибоким і щирим. Він не намагався виправдати свій гріх і молився не з тим, щоб уникнути кари, котра йому загрожувала. Давид розумів потворність злочину й нечистоту власної душі, гріх став ненависним для нього. Він молився не тільки про прощення, а й про очищення серця. Давид прагнув радості святого життя, повернення до гармонії та спілкування з Богом. Прислухайтеся до його серця: “Блаженний, кому подарований злочин, кому гріх закрито, блаженна людина, що Господь їй гріха не залічить, що нема в її дусі лукавства!” (Псал. 32:1, 2).

“Помилуй мене, Боже, з великої милости Твоєї, і з великого милосердя Свого загладь беззаконня мої! Обмий мене зовсім з мого беззаконня, й очисти мене від мого гріха, бо свої беззаконня я знаю, а мій гріх передо мною постійно… Очисти ісопом мене, – і буду я чистий, обмий Ти мене – і я стану біліший від снігу… Серце чисте створи мені, Боже, і тривалого духа в моєму нутрі віднови. Не відкинь мене від Свого лиця, й не бери Свого Духа Святого від мене. Верни мені радість спасіння Твого, і злагідним духом підтримай мене… Визволь мене від переступу кровного, Боже, Боже спасіння мого, мій язик нехай славить Твою справедливість” (Псал. 51:1-14).

Такого покаяння неможливо досягнути власними зусиллями; його можна отримати тільки в Христа, Котрий вознісся на небеса, а людей наділив Своїми дарами» (Дорога до Христа, с. 16-18).

«Для благочестивої людини це справді тривожний момент. Покаяння – це можливість відвернутися від того, що перешкоджало любові, а отже, покаяння стає каталізатором для близькості, яка значно глибша й важливіша за ту, що ми мали з Богом раніше. Коли ми швидкі на покаяння в прогріхах, на які вказує нам Слово Боже, ми одразу відчуваємо полегшення, адже Отець задоволений нами» (Секрети таємної кімнати).

«Грішник може помилятися, але він не залишається без милості. Його єдиний надія – це покаяння перед Богом і віра в Господа Ісуса Христа. Небесний Отець має перевагу прощати наші злочини та гріхи, тому що Христос взяв на Себе нашу провину й став нашим Заступником, зарахувавши нам Свою праведність. Його жертва повністю задовольняє вимоги справедливості» (Віра і діла, с. 103).

«Христос є Джерелом кожного доброго прагнення. Лише Він викликає в серці огиду до гріха. Будь-яке прагнення до правди та чистоти, як і усвідомлення власної гріховності, свідчить про те, що Його Дух впливає на наші серця. 

Христос повинен бути відкритий грішникові як Спаситель, Котрий помер за гріхи світу. Коли ми бачимо Агнця Божого на Голгофському хресті, тоді починаємо розуміти таємницю викуплення, і доброта Божа веде нас до покаяння. Своєю смертю заради спасіння грішників Христос явив незбагненну любов. Коли грішник відчуває цю любов, вона пом’ягшує його серце, оволодіває розумом і веде душу до покаяння» (Дорога до Христа, с. 19).

Час для роздумів:

• Як грішник може стати праведником?
• Що потрібно людині, щоб покаятися?
• Хто приводить людину до покаяння?

Час для молитви:

• Попросіть Бога показати, у яких гріхах вам необхідно від щирого серця покаятися. Вірте в Його перемогу над цими гріхами.
• Подякуйте Богові за те, що Він прощає вас, як сказано в 1 Івана 1:9.

Кілька хвилин побудьте наодинці з Богом. Розкажіть Йому про все таємне. І пам’ятайте: покаяння допоможе вам рухатися вперед і поглибить ваші стосунки з Небесним Отцем.

«Ми ніколи не досягнемо досконалості завдяки своїм добрим вчинкам. Людина, котра бачить Ісуса вірою, відкидає власну праведність. Вона вважає себе недосконалою, а своє розкаяння – недостатнім; її незламна віра й навіть найцінніша жертва видаються їй мізерними, а тому вона покірно схиляється біля підніжжя хреста. І тут до неї звертається голос від Божого Слова. Украй здивована, вона чує слова: “Ви в Ньому маєте повноту» (Колос. 2:10). Тепер її душа спокійна. Їй уже не потрібно вишукувати в собі якесь достоїнство або заслуги, щоб отримати через них Божу прихильність. 

Споглядаючи Агнця Божого, Котрий бере на Себе гріх світу, людина отримує мир Христа, адже поряд з її іменем записане прощення, і вона приймає Слово Боже: “Ви в Ньому маєте повноту”. Як же важко людям, котрі звикли плекати сумнів, збагнути цю велику істину!.. Але який мир дає вона душі, яким життям сповнює її!» (Відображаючи Христа, с. 68).

 

Молитва

«Отче Небесний! Я приходжу до Тебе в молитві, усвідомлюючи всю свою гріховність. Я вірю Твоєму Слову. Я вірю, що Ти приймаєш кожного, хто приходить до Тебе. Господи, прости всі мої гріхи, будь милостивий до мене. Я хочу належати тобі, Ісусе! Зайди в моє серце й очисти мене. Будь моїм Спасителем і Пастирем. Амінь».

Практичні поради:

• Вивчайте Слово Боже з молитвою.
• Як і псалмоспівець, відкриймо таємні куточки свого серця перед Всевидючим поглядом, просячи: «Випробуй, Боже, мене, – і пізнай моє серце, досліди Ти мене, – і пізнай мої задуми, і побач, чи не йду я дорогою злою, і на вічну дорогу мене попровадь!» (Псал. 139:23, 24).
• «Коли до вас наближається сатана й переконує, що ви великий грішник, погляньте на свого Викупителя й зверніть увагу на Його заслуги. Тільки світло, одержане від Нього, може допомогти вам» (Дорога до Христа, с. 26).
• Моліться: «Серце чисте створи мені, Боже, і тривалого духа в моєму нутрі віднови» (Псал. 51:12).

 

Тема 8. Секрет таємної кімнати – сівба

«Невпинно моліться» (1 Сол. 5:17)

Питання для спілкування:

• Підніміть руки, у кого з вас є дачні ділянки/город?
• Чи подобається вам висівати різне насіння?
• Як ви себе почуваєте, коли ви посіяли, а насіння не сходить?

Часто проблемою християн є відчуття, ніби час, проведений у молитві та роздумах над Словом Божим, безрезультатний.

«Сатана добре знає, що всі ті, кого йому вдасться схилити до занедбання молитви та дослідження Святого Письма, будуть переможені. Тому він вишукує будь-які можливі шляхи, аби оволодіти розумом людей…» (Велика боротьба, с. 519).

«Багатьох настільки поглинає бізнес, що вони не мають часу для молитви, не мають часу для дослідження Біблії, не мають часу, щоб шукати Бога й служити Йому. Часом у їхній душі пробуджується прагнення до святого та небесного, але немає часу відволіктися від світського шуму та прислухатися до величних авторитетних висловів Божого Духа. Вічні інтереси стали для них другорядними, а світські посіли перше місце. Насіння слова не може принести плоду, бо життя душі віддане на те, щоб живити терня світськості» (Наочні уроки Христа, с. 25).

«Думка про те, що молитва необов’язкова, – один з найуспішніших вивертів сатани, який він використовує, щоб губити душі. Молитва – це спілкування з Богом, Джерелом мудрості, сили, миру та щастя» (Виховання дітей, с. 518).

«Коли наше бажання спілкуватися з Ісусом слабне, будемо ще ревніше молитися Йому. Так діючи, ми подолаємо підступність диявола, темрява розсіється, і ми відчуємо солодку присутність Ісуса» (Звеличуйте Ісуса Христа, с. 360).

«Ми живемо в суспільстві, яке визначає пріоритети з огляду на швидкість досягнення результатів. Голоси світу вимагають негайних плодів – тут і тепер! Гонитва за результатами може завадити нам вкладати свій час у таємну кімнату. Ми не повинні оцінювати свій духовний прогрес із позиції кількості виконаних проектів чи здатності вкладатися в терміни. Наше життя з Богом більше схоже на планування та висадження саду. Коли ми відволікаємося від сівби, щоб усамітнитися в таємній кімнаті, зазвичай ми не зможемо відразу показати плоди. Для росту того насіння, яке ми сіємо сьогодні, знадобиться цілий сезон, перш ніж з’являться результати.

Сівба – надзвичайно нудна, приземлена й погано оплачувана праця. Дуже рідко плоди сівби можна побачити відразу. Зазвичай результати стають очевидними тільки через деякий час. Справжній духовний урожай теж рідко з’являється відразу. Мудрий віруючий, який розуміє це, присвятить себе тяготам сівби, усвідомлюючи, що свого часу він пожне, якщо не ослабне. “Хто оброблює землю свою, той хлібом насичується, хто ж за марницею гониться, той позбавлений розуму” (Прип. 12:11). Щоб отримати урожай, ви повинні підготувати ґрунт свого серця, а потім посіяти в нього Боже Слово. Боже Слово – це могутнє насіння, яке врешті-решт принесе величезний урожай, якщо ґрунт наших сердець буде добрий.

Кожна мить, яку ви проводите в таємній кімнаті, – це ваш внесок. Ви вкладаєте у вічні цінності. Бог помічає ваші тяготи й розглядає способи, як винагородити ваше посвячення. А насіння, посіяне у ваші серця, принесе врожай, якщо ви стоятимете у вірі та любові. Отже, що б ви не робили, не здавайтеся» (Секрети таємної кімнати).

«Ісус сказав Своїм учням: “Все, про що молитесь і просите, – вірте, що одержите, і сповниться вам” (Марка 11:24). Чи довіряємо ми Його слову?

Цьому запевненню немає меж, і вірний Той, Хто обіцяв. Навіть тоді, коли ми відразу не отримуємо того, чого просимо, ми неодмінно повинні вірити, що Господь нас чує і дасть відповідь на щиру молитву. Люди настільки схильні помилятися й бувають такими короткозорими, що деколи просять того, що не може принести їм благословення. Тому люблячий Небесний Отець у відповідь на молитви дає лише те, що принесе найбільшу користь, що ми самі вибрали б для себе, якби в промінні Божественного світла могли бачити все так, як бачить Він. Навіть тоді, коли нам здається, що на наші молитви немає відповіді, ми повинні покладатися на Його обіцянку. Відповідь обов’язково надійде свого часу, і ми отримаємо благословення, у якому маємо найбільшу потребу. Проте вважати, що ми завжди отримаємо відповідь саме тоді й саме таким чином, як ми цього бажаємо, є самовпевненістю. Бог надто мудрий, щоб помилятися, і надто добрий, щоб позбавити благословення тих, хто тримається правди. Тому не бійтеся довіряти Йому, навіть якщо не отримали негайної відповіді на свої молитви. Покладайтеся на Його тверду обітницю: “Просіть – і дасться вам” (Матв. 7:7)» (Дорога до Христа, с. 73).

«Не обманюйтеся, – Бог осміяний бути не може. Бо що лише людина посіє, те й пожне. Адже хто сіє для свого тіла, – пожне від тіла тління; а хто сіє для Духа, – пожне від Духа вічне життя. Роблячи добро, не втрачаймо запалу, бо свого часу пожнемо, якщо не ослабнемо» (Гал. 6:7-9).

«Стережіться, щоб не занедбати таємну молитву й вивчення Божого Слова. Це ваша зброя проти того, хто намагається перешкодити вашому рухові в напрямку до Неба. Перший прояв недбалості щодо молитви й вивчення Біблії полегшує наступний. Перший опір благанням Духа готує шлях другому. Таким чином серце робиться запеклим, сумління притуплюється» (Вісті для молоді, с. 96).

«Нехай ніхто не занепадає духом: Христос живий, щоб заступатися за нас. Є небеса, за які потрібно боротися, і пекло, від якого потрібно тікати, Христос зацікавлений в нашому добробуті. Він допоможе всім, хто кличе до Нього. Усі наші молитви потрібно підносити з вірою. Ми не можемо звести Христа вниз, але через віру ми можемо самі дорости до єдності й гармонії з досконалим Мірилом праведності. У нас підступний ворог, якого ми повинні зустріти й перемогти, але ми можемо зробити це в ім’я Всемогутнього Бога» (Рев’ю енд Геральд, 30 жовтня 1888 р.).

Час для роздумів:

• У вас завжди є час і бажання молитися?
• Чи були у вашому житті такі моменти, коли час, проведений у молитві та роздумах, не давав результатів?
• Чи завжди ви отримуєте відповіді на свої молитви?
• Як ви дієте в тому випадку, коли молитися не хочеться?

Час для молитви:

• Прославте Бога за те, Ким Він є для нас.
• Подякуйте за обітницю, яку Бог залишив нам: «Просіть – і дасться вам» (Матв. 7:7).
• Моліться про всесвітню Церкву та всі її проекти.
• Моліться про свою громаду, про керівників та всіх її членів.
• Моліться про людей, яким ви розповідаєте про Бога.
• Моліться про всі прохання зі свого молитовного списку.
• Моліться про свої особисті потреби.

Молитва

«Отче наш і Боже наш! У нас не вистачає слів, щоб висловити подяку за всі Твої милості та щедроти. Допоможи нам завжди присвячувати час спілкуванню з Тобою. Ніколи не припускатися думки, що час, проведений у молитві та роздумах над Твоїм Словом, минає безрезультатно. Ніколи не піддаватися хитрощам сатани, але завжди міцно триматися за Твою руку. Амінь».

Когда не хочется молиться, когда съедает суета,

Не позволяй душе лениться, беги к подножию Креста.

И боль в надежду превратится, и, насладившись тишиной,

Душе захочется молиться священной, пламенной мольбой.

«Молитва єднає нас одного з одним та Богом. Молитва приводить до нас Христа й дає ослабленій, збентеженій душі нові сили для перемоги над світом, власним тілом та дияволом. Молитва відбиває атаки сатани» (Наочні уроки Христа, с. 169).

«Ми повинні зодягнутися у всю Божу зброю й повсякчас бути готовими до зіткнення із силами темряви. Коли нас атакують спокуси й випробування, будемо звертатися до Бога й боротися в молитві. Господь не відпустить нас із порожніми руками, але дасть нам благодать і силу подолати й перемогти силу ворога» (Ранні твори, с. 46).

Практичні поради:

• Вивчайте Слово Боже.
• Ніколи не нехтуйте молитвою.
• Не падайте духом, Христос заступається за нас.
• Моліться з вірою.
• «Роблячи добро, не втрачаймо запалу, бо свого часу пожнемо, якщо не ослабнемо» (Гал. 6:9).

 

Тема 9. Секрет таємної кімнати – притулок

«Тільки від Бога чекай у мовчанні, о душе моя, бо від Нього надія моя! Тільки Він моя скеля й спасіння моє, Він твердиня моя, – тому не захитаюсь!» (Псал. 62:6, 7).

Питання для спілкування:

• Як ви розумієте слова «притулок», «пристановище», «прихисток»?
• Як ви думаєте, чи можна порівняти притулок з таємною кімнатою?

Розглянемо, як пояснюють словники значення цих слів.

Притулок – місце, де можна сховатися або сховати когось від кого-, чого-небудь; захисток, укриття.

Пристановище – місце, де можна укритися, відпочити, знайти притулок і т. ін.

Прихисток – це особа або предмет, до яких можна вдатися в пошуках допомоги, сприяння, захисту, порятунку тощо.

Ось деякі тексти зі Святого Письма, де Давид пише, Хто є для нього притулком:

• «Господь моя скеля й твердиня моя, і Він мій Спаситель! Мій Бог – моя скеля, сховаюсь я в ній, Він щит мій, і ріг Він спасіння мого, Він башта моя!» (Псал. 18:3);
• «Тільки Він моя скеля й спасіння моє, Він твердиня моя, – тому не захитаюсь!» (Псал. 61:7);
• «Бо для мене Ти став пристановищем, баштою сильною супроти ворога!» (Псал. 61:4);
• «Стань для мене за скелю мешкальну, куди міг би я завжди ховатись! Ти наказав рятувати мене, бо Ти скеля моя та твердиня моя!» (Псал. 71:3);
• «І Господь став для мене твердинею, і мій Бог став за скелю притулку мого» (Псал. 94:22).

Давид говорить про свої взаємини з Богом. Він конкретно зауважує, що його притулком є Бог.

«Доки триватиме життя, існуватиме необхідність твердо та цілеспрямовано контролювати свої почуття та пристрасті. Жодної хвилини ми не можемо почуватися в безпеці, якщо не покладатимемося на Бога й не знайдемо сховища в Христі. Пильність і молитва – запорука чистоти» (Молитва, с. 276).

«Таємна кімната – це притулок від виру емоцій і тривог, які постійно переслідують нас на життєвому шляху. Тут ми можемо дати вихід своїм бентежним думкам; оновитися в Божій любові; споглядати Господню красу; заспокоїтися, довіряючи захисту свого Небесного Отця; зцілитися від ран, завданих людськими вчинками; знайти життєві сили й перебувати в безпеці.

Таємна кімната схожа на “око бурі” – зону спокійної погоди, що утворюється в центрі циклону. Коли все довкола вирує, тут ми знаходимо внутрішній притулок, місце відпочинку та спокою. У цьому є щось парадоксальне, адже ми перебуваємо і в бурі, і в спокої одночасно. Коли ми усамітнюємося в таємній кімнаті й просимо Бога про допомогу, шторм не вщухає. Іноді навіть здається, що він, навпаки, посилюється! Багато християн ображені тим, що коли вони почали присвячувати час таємній кімнаті, то духовна війна навколо них тільки набирала обертів. Замість того щоб знайти притулок, вони стикалися з ураганом.

Хоч сфера молитви недоторканна, проте це ще й одне з улюблених місць, де сатана атакує благочестивих. Бажаючи знищити Даниїла, його вороги знайшли єдине слабке місце в його всеозброєнні – це молитовне життя. Тому вони атакували його саме в молитовній кімнаті. Єдиним місцем, де Юда міг зрадити Ісуса, віддавши до рук первосвящеників, було місце молитви. Тому таємна кімната є одночасно і притулком, і центром ворожих атак. Однак для віруючого є обітниця: коли його атакують на місці молитви, Отець звершує Свій святий суд над усіма подіями в цілому. У таємній кімнаті з вами ніщо не може трапитися без Його особливого на те дозволу для виконання Його найвищих цілей. Ви цілком недоторканні для всього, що поза Його волею» (Секрети таємної кімнати).

«Якщо сатана побачить, що йому загрожує небезпека втратити навіть одну душу, він збере всі свої сили, щоб утримати її. Коли людина поступово усвідомлює цю загрозу й починає в скорботі своїй ревно просити Ісуса зміцнити її, сатана, боячись втратити бранця, викликає додаткове підкріплення своїх ангелів, щоб вони зусібіч оточили бідну душу щільною завісою темряви й небесне світло не досягло людини. Але якщо той, кому загрожує небезпека, виявляє наполегливість і у своїй безпорадності покладається на заслуги крові Христової, наш Спаситель приймає щиру молитву віри й посилає підкріплення ангелів, що перевершують бісів силою, щоб звільнити шукача Його прихистку. Сатана не терпить, коли хтось звертається по допомогу до його могутнього Суперника, бо боїться Його сили й тремтить перед Його величчю. Усе сатанинське воїнство здригається, коли чує ревну молитву праведного. Він продовжує закликати легіони злих ангелів, щоб досягти своєї мети. Але коли могутні ангели, зодягнені в небесні обладунки, приходять на допомогу до стражденної, пригнобленої душі, сатана та його воїнство відступають, бо знають, що бій програно. Піддані сатани вірні своєму господарю, діяльні й об’єднані спільною метою. І хоч вони ненавидять одне одного й ворогують між собою, проте вони не втрачають можливості разом відстоювати спільні інтереси. Але великий Ватажок небесного й земного воїнства обмежив владу сатани» (Свідчення для Церкви, т. 1, с. 345, 346).

• Хто може розповісти напам’ять 91-й псалом? (Запропонувати прочитати).

«Псалом починається словами: “Хто живе під покровом Всевишнього, хто в тіні Всемогутнього мешкає…” І ми думаємо: “Чудово! Там мене точно ніщо й ніхто не дістане!” Але наступні вірші псалма ніби суперечать цій думці. У вірші 3 йдеться про тенета птахолова й моровицю згубну. Тобто Бог спасає нас від усього цього, але не заперечує можливість болю, який відчуває людина, потрапивши в такі пастки. Псалмист також описує страхи нічні; стріли, що вдень пролітають; заразу, що в темряві ходить; моровицю, що нищить опівдні. Вірш 15 вказує на велику особисту скорботу, але водночас і на розраду, адже Господь буде з нами в недолі й дасть порятунок. Проте очікування Божої допомоги часом подібне до агонії… Псалом 90 має бути адресований не до всіх, а лише до тих, хто живе під покровом Всевишнього, у Його таємній кімнаті» (Секрети таємної кімнати).

«Молитва віри – потужна сила християнина, яка, безперечно, здатна перемогти сили сатани. Ось чому він нашіптує нам, що немає потреби молитися. Ім’я Ісуса, нашого Заступника, викликає в нього огиду. Коли ми щиро звертаємося до Христа по допомогу, сатанинське воїнство б’є на сполох. Якщо ми нехтуємо молитвою, це сприяє меті диявола, оскільки саме в цей момент ми охочіше сприймаємо його хибні чудеса» (Свідчення для Церкви, т. 1, с. 296).

«Чи вирують вітри над вашою головою? Знайдіть пристановище в Господі! Пристановище – це місце, де ви можете сховатися. Воно не може саме собою з’явитися біля вас. Вам потрібно знайти його й стати під його дах, щоб знайти тихий прихисток… Якщо Бог – ваш притулок, ви маєте бігти до Нього» (Секрети таємної кімнати).

Час для роздумів:

• Що для вас є притулком?
• Розкажіть свої улюблені обітниці, які завжди вас підтримують.

Час для молитви:

• Дякуйте Богові за те, що Він є нашим пристановищем.
• Дякуйте Богові за всі благословення, отримані від Нього.
• Моліться про потреби своєї громади.
• Моліться про свої особисті потреби.

Молитва

«Стань для мене за скелю мешкальну, куди міг би я завжди ховатись! Ти наказав рятувати мене, бо Ти скеля моя та твердиня моя!» (Псал. 71:3). Амінь!

Практичні поради:

• Нехай таємна кімната стане притулком від виру емоцій і тривог.
• Моліться молитвою віри. Це велика сила, здатна перемогти сатану.
• Будьте постійні в молитві, адже «усе сатанинське воїнство здригається, коли чує ревну молитву праведного» (Свідчення для Церкви, т. 1, с. 345, 346).

 

Тема 10. Секрет таємної кімнати – прийняття рішень

«Обговорювати треба часто, а вирішувати – один раз» (Публілій Сір).

Питання для спілкування:

• Як ви думаєте: прийняття рішень – це складне питання чи ні?
• Якщо «так», то чому?

Нам усім доводиться постійно приймати у своєму житті різні рішення, важливість і складність яких ми далеко не завжди усвідомлюємо, оскільки не можемо передбачити всіх можливих наслідків.

Пітер Брегман писав: «Я гортав меню вже кілька хвилин, борючись зі своєю нерішучістю. Кожна страва було по-своєму приваблива. Схоже, доведеться замовляти все… Вам здається, що це безглузде рішення не варто навіть розглядати? Цілком можливо. Проте ви самі стикалися з такими труднощами, якщо не з вибором страви, то з чимось іншим. Щодня ми витрачаємо непомірну кількість часу та енергії, обираючи між однаково привабливими варіантами. Утім, незважаючи на те що вони здаються нам рівнозначними, кожен з них приваблює нас по-своєму, що змушує нас іти на компроміс, навіть якщо ми обираємо лише між салатом з капусти (легко та корисно), лососем (важчий у засвоєнні білок) і равіолями (смачно, але містить багато вуглеводів). Якщо навіть такі буденні рішення забирають у нас стільки часу й сил, що вже й говорити про серйозніші ситуації, з якими ми стикаємося щодня».

Як же нам навчитися ефективніше справлятися з прийняттям всіляких складних рішень?

«Вам потрібно прийняти важливе рішення й ви не знаєте, що робити? Біжіть до таємної кімнати! Тому що Богові важливо не тільки, яке рішення ви приймете, але й як ви це зробите. Можна вибрати правильний поворот на дорозі, але при цьому у своєму серці бути далеко від Бога. Ісус хоче, щоб джерелом ваших рішень була близькість із Ним. Усамітнюючись у таємному місці для прийняття доленосних рішень, Ісус тим самим показав нам приклад. Він знав, що життєво важливо було вибрати саме дванадцять осіб в апостоли, тому що ретельно відібрані правильні люди змінять світ. Тому, коли настав час вибирати дванадцять із середовища Його послідовників, Він усамітнився з Отцем для молитви.

“Сталося тими днями, що Він вийшов на гору помолитися і провів цілу ніч у молитві до Бога. А коли настав день, Він покликав Своїх учнів, вибравши з них дванадцятьох, яких і назвав апостолами” (Луки 6:12, 13).

Він глибоко зацікавлений в кожній деталі вашого життя й бажає брати участь у прийнятті кожного вашого рішення. Він Сам сказав це: “Я зроблю тебе мудрим, і буду навчати тебе у дорозі, якою ти будеш ходити, Я дам тобі раду, Моє око вважає на тебе! Не будьте, як кінь, як той мул нерозумні, що їх треба приборкати оздобою їхньою – вудилом і вуздечкою, як до тебе вони не зближаються” (Псал. 32:8, 9).

Ключові слова в цих віршах – “як до тебе вони не зближаються”. Кінь і мул, як каже Писання, повинні бути приборкані вудилом і вуздечкою, якщо ви хочете, щоб вони підійшли ближче. Вони не наближаються за власним бажанням. Господь говорить: “Я не хочу направляти вас здалеку. Я не хочу з необхідності вкладати вудила вам до рота й керувати вами, аби привернути вашу увагу й ви знову вибралися на правильний шлях. Я хочу, щоб ви наблизилися до Мене самі, підійшли впритул до Мого серця й дозволили Мені напрявляти ваше життя зблизька”. Зауважте, Господь каже, що кінь і мул “нерозумні”, саме тому вони не наближаються. Вони не розуміють, що близькість до Господаря означає для них найбільшу вигоду. Кінь постійно хоче втекти й поневірятися власними шляхами, але в такому разі тварина абсолютно безплідна й користі не приносить.

Деякі люди віддаляються від джерела їхнього життя, захисту та прожитку. Ніколи їм на думку не спадало, що найкраще місце у Всесвіті – це поруч з Богом… Наймудріше, що ви коли-небудь могли зробити в житті, – це наблизитися до Бога й шукати Його всім своїм серцем. Досягнувши такої близькості, ви почнете відкривати найпотаємніші секрети життя. Він спрямовує вас Своїм оком і веде ваше серце Своїм провидінням.

Іноді в нас є тенденція приймати рішення, ґрунтуючись на своєму розумінні довколишніх обставин і умов. Однак Господь не хоче, щоб ми для вибору напрямку дивилися обабіч себе. Він бажає, щоб ми дивилися вгору. Бог хоче, щоб ми обирали напрямок свого життя, споглядаючи Його красу, насолоджуючись Його величчю, пишністю та йшли в напрямку Його погляду. Скільки всього можна передати через вираз очей і напрямок погляду! Дивіться на Його уста, доки Він не заговорить з вами. Споглядайте Його очі, доки Його погляд не вкаже вам шлях, яким слід іти.

Люди, які приймають рішення, ґрунтуючись на зовнішніх чинниках, стають “термометрами” суспільства: їхнє життя відображає природні сили, які формують їхню долю. Але люди, які приймають рішення з огляду на те, що вони бачать у Богові, стають “термостатами” суспільства: вони впливають на світ за допомогою могутніх, отриманих від Бога відкриттів, які поширюються на земні сфери» (Секрети таємної кімнати).

«Бог вимагає від нас, щоб ми підкорили Йому свою волю. Але Він не запитує в нас, від чого Йому слід нас утримати для нашого ж добра. Ніхто не може бути щасливим, присвячуючи своє життя егоїстичному самовдоволенню. Послух Богові – це наймудріше рішення, адже зрештою воно приносить мир, радість і щастя» (Моє життя сьогодні, c. 180).

«Близькість передує розумінню… Спочатку таємна кімната, і тільки потім Божественне керівництво. Бог не просто хоче, щоб ви йшли правильним шляхом, Він бажає насолоджуватися вами протягом усього цього шляху. Господь не хоче, щоб ви знайшли Його волю, а потім втекли, залишивши Його. Найперше Боже бажання для вашого життя полягає не в тому, щоб ви побачили Його волю й дотримувалися її, а в тому, щоб наблизилися до Нього й пізнали Його. Бог хоче, щоб Його знали! І тільки після цього Він бажає, щоб від таких близьких взаємин прийшло спільне ходіння й досягнення Його цілей у доброті та ніжності» (Секрети таємної кімнати).

Одного разу вчитель запитав учнів:

– На колоді сиділи три жаби. Одна з них вирішила стрибнути у воду. Скільки жаб залишилося на стовпі?

– Три, – невпевнено відповів один з них…

– Звичайно ж, три жаби, – усміхнувся вчитель. – Оскільки жаба тільки вирішила стрибнути, але не зробила для цього ніяких дій. Ніколи не плутайте дію з прийняттям рішення. Іноді вам здається, що ви вже стрибнули, але насправді ви ще досі сидите на колоді.

Пам’ятайте цей важливий момент: завжди після прийняття рішення повинні бути дії.

Не нехтуйте таємною кімнатою. Це найкращий ключ, щоб дізнатися, яке ваше вище призначення в Богові.

«Нехай же душа наша сягає небесних висот, щоб відчути подих чистої небесної атмосфери. Ми можемо постійно перебувати настільки близько до Бога, що під час кожного несподіваного випробування наші думки звертатимуться до Нього так само природно, як квітка повертається до сонця…

Немає такого часу й місця, де було б недоречно звернутися до Бога з проханням. Ніщо не може перешкодити нам відкрити свої серця в щирій молитві. Навіть серед вуличного галасу, у великому натовпі чи в розпалі трудового дня ми можемо звертатися до Бога, прохаючи в Нього допомоги та керівництва, як це зробив Неємія, коли викладав свою справу перед царем Артаксерксом. Місце для спілкування з Богом можна відшукати всюди, де б ми не перебували. Нехай двері вашого серця будуть постійно відчинені; запрошуйте Ісуса увійти й перебувати в ньому бажаним небесним Гостем» (Молитва, с. 9, 10).

Час для роздумів:

• У вашому житті були такі моменти, коли потрібно було приймати важливі рішення?
• Чи легко вам приймати рішення?
• Чому деяким з нас важко даються будь-які серйозні рішення?
• Чому нам буває легше перекласти тягар відповідальності на інших, надавши їм право вирішувати за нас?
• Поділіться своєю практикою, як ви приймаєте важливі рішення у вашому житті?

«Розповідайте Богові про свої потреби, радощі, смутки, турботи й переживання. Це не обтяжить Його. Той, Хто знає число волосин на вашій голові, не залишиться байдужим до потреб Своїх дітей. “Господь вельми милосердний та співчутливий” (Якова 5:11). Людські печалі зворушують Його любляче серце. Він переживає разом з нами, коли ми розповідаємо Йому про свої жалі. Розкажіть Йому про все, що вас бентежить. Жодний тягар не буде для Нього занадто тяжким, бо Він утримує світи й керує Всесвітом. Він не може бути байдужим до всього, що стосується вашого внутрішнього світу. Немає жодного розділу в Книзі життя, який був би настільки незрозумілим, що Господь не міг би його прочитати. Жодне становище, у якому б ви не опинилися, не може бути таким безвихідним, що Він не міг би вам допомогти. Жодне нещастя, котре спіткало найменшу Його дитину, жодне переживання, що непокоїть душу, жодна радість, жодна щира молитва — ніщо не проходить повз увагу Небесного Отця, усе знаходить живий відгук у Нього. “Він зламаносердих лікує і їхні рани болючі обв’язує” (Псал. 146:3). Відносини Бога з кожною людською душею настільки повні й визначені, як ніби ця людина – єдина душа на землі, що потребує Його опіки й за котру Він віддав Свого улюбленого Сина» (Дорога до Христа, с. 99, 100).

Час для молитви:

• Прославте Бога за те, Ким Він є для вас.
• Подякуйте за всі благословення, отримані від Нього.
• Моліться про своє місто/село, про людей, які живуть у ньому, щоб вони були відкриті для прийняття істини.
• Моліться про свою громаду, про всі її програми та проекти.
• Моліться про всі потреби зі свого молитовного списку.
• Моліться про свої особисті потреби.

 

Молитва

«Отче наш Небесний! Ми вдячні Тобі за всі милості й щедроти, якими Ти благословляєш нас. Ти створив людину з правом вибору. Не завжди легко нам це дається, але Ти навчи нас завжди приймати правильні рішення, керуючись Твоїм Словом. Наша молитва в Ім’я Ісуса Христа. Амінь».

Практичні поради:

• Не нехтуйте таємною кімнатою.
• Приймаючи важливі рішення, завжди керуйтеся Словом Божим.
• Запитуйте себе: «А як би в цій ситуації вчинив Ісус?»
• Приймаючи важливі рішення, дивіться в майбутнє: які будуть наслідки цього рішення?
• «Нехай же душа наша сягає небесних висот, щоб відчути подих чистої небесної атмосфери» (Молитва, с. 9).

 

Тема 11. Секрет таємної кімнати – відсутність плану «Б»

«Хай не тривожиться ваше серце: вірте в Бога і в Мене вірте!» (Івана 14:1).

Питання для спілкування:

• Як ви вважаєте: потрібно будувати плани на найближче майбутнє чи краще жити нинішнім днем?
• Чи завжди у вас є запасні плани на випадок неефективності першого плану?
• У яких випадках запасний варіант може бути негативним?

План Б – альтернативний, запасний план дій на випадок неможливості виконання чи неефективності первинного плану дій.

Наприклад, збираючись на іспит, ви обов’язково берете із собою запасну ручку. А вирушаючи на роботу, продумуєте маршрут і точно знаєте, де можна буде звернути в разі затору. Здається, що план Б – не така вже й погана ідея.

Утім, прочитаємо історію, коли план Б зіграв негативну роль. Цей випадок записаний у 1Сам. 28:3-20 (прочитайте або перекажіть своїми словами).

Постало запитання: чому Бог не відповідав Саулові? Адже в Матв. 21:22 записані такі слова: «І все, що попросите в молитві з вірою, – одержите».

Затримка дає можливість дослідити своє серце. «Бог не завжди відповідає на наші молитви, коли ми вперше просимо Його про щось. Бо якби Він зробив це одразу, то ми могли би прийняти це як самоочевидний факт, аргументуючи тим, що ми маємо право на всі благословення й дари, які Він зливає на нас. Замість дослідження свого серця з метою перевірити, чи немає там якогось потайного, виплеканого чи виправдуваного гріха, ми можемо злегковажити й втратити можливість усвідомити свою залежність від Бога й потребу в Його допомозі» (Біблійний коментар АСД, т. 2, с. 1035).

«У Писанні є дорогоцінні обітниці для тих, хто покладається на Господа. Ми всі бажаємо отримати негайну відповідь на свої молитви й часто спокушені розчаруватися, якщо на них немає швидкої відповіді… Нерідко затримка відбувається заради нашого ж добра. Ми можемо побачити: істинна наша віра чи непостійна, подібна до морської хвилі. Ми повинні прив’язати себе до жертовника міцними узами віри та любові, і нехай терпеливість виявить свою досконалу дію» (Поради щодо здоров’я, с. 380, 381).

«У Бога все Небо наповнене благословеннями для тих, хто співпрацює з Ним. Усі, хто підкоряється Йому, можуть з упевненістю просити виконання Його обітниць. Але ми повинні мати сильну, непохитну довіру до Бога. Часто Він зволікає з відповіддю, аби випробувати нашу віру чи перевірити щирість нашого бажання. Благаючи Бога згідно з Його Словом, ми маємо вірити Його обітниці й наполягати на своїх проханнях з рішучістю, якій не буде відмовлено» (Наочні уроки Христа, с. 93).

Лише в одному випадку відповідь ніколи не затримується: «Коли ми просимо земних благословень, відповідь на нашу молитву може загаятися або Бог може дати нам щось інше, а не те, чого ми просимо, проте так не буває, коли ми просимо про визволення від гріха» (Служіння зцілення, с. 40).

«Протягом всього свого сімейного життя Захарія молився про сина. Вони з дружиною вже постаріли, а їхні молитви досі залишалися без відповіді; але Захарія не нарікав. Бог не забув. Він призначив Свій час для відповіді на цю молитву. І коли обставини здавалися безнадійними, Захарія отримав відповідь. Бог не забуває молитов Своїх слуг. Він записує їх у Свою книгу, щоб відповісти на них свого часу» (Біблійний коментар АСД, т. 5, с. 1114).

«Відповіді на наші молитви можуть не надійти так швидко, як ми того бажаємо, і вони можуть не бути саме тим, чого ми просимо. Але Той, Хто знає, що краще для Його дітей, дарує нам значно більше, ніж ми просили, якщо тільки ми не станемо маловірними й не розчаруємося» (Сини та доньки Бога, с. 92).

Я попросила в Господа забрати мою гординю,
а Бог відповів мені: «Ні».
Він сказав, що гординю не забирають,
її зрікаються.

Я попросила в Бога подарувати мені терпіння,
а Бог відповів мені: «Ні».
Він сказав, що терпіння – результат випробувань,
його не дають, а заслуговують.

Я попросила в Бога подарувати мені щастя,
а Бог відповів мені: «Ні».
Він сказав, що дає благословення,
а чи буду я щасливою, залежить від мене.

Я попросила Бога вберегти мене від болю,
а Бог відповів мені: «Ні».
Він сказав, що страждання відділяють людину
від світських турбот і наближають до Нього.

Я попросила в Бога духовного росту,
а Бог відповів мені: «Ні».
Він сказав, що дух має зростати самостійно.

Я попросила в Бога допомогти мені любити інших
так само, як Він любить мене,
і Бог сказав: «Нарешті, ти зрозуміла,
чого потрібно просити…»

Я попросила сил, а Бог послав випробування,
щоб загартувати мене.
Я попросила мудрості, а Він послав проблеми,
Над якими потрібно ламати голову.

Я попросила мужності, а Бог послав небезпеку.
Я попросила любові, а Він послав мені тих,
Хто потребує моєї допомоги.

Я попросила добра, а Бог мені дав можливості.
Я не отримала нічого з того, що просила.
Але я отримала все, що мені потрібно.

Що робити, якщо ми не отримуємо негайної відповіді на свої молитви?

«Навіть тоді, коли нам здається, що на наші молитви немає відповіді, ми повинні покладатися на Його обіцянку. Відповідь обов’язково надійде свого часу, і ми отримаємо благословення, у якому маємо найбільшу потребу. Проте вважати, що ми завжди отримаємо відповідь саме тоді й саме таким чином, як ми цього бажаємо, є самовпевненістю. Бог надто мудрий, щоб помилятися, і надто добрий, щоб позбавити благословення тих, хто тримається правди. Тому не бійтеся довіряти Йому, навіть якщо не отримали негайної відповіді на свої молитви. Покладайтеся на Його тверду обітницю: “Просіть – і дасться вам” (Матв. 7:7)» (Дорога до Христа, с. 73).

«Дійте з вірою, а результати залиште Богові. Моліться з вірою – і таємниця Його провидіння дасть вам відповідь. Іноді вам здаватиметься, що ви не в змозі досягти успіху, але трудіться й вірте, вкладаючи у свою працю віру, надію та мужність. Зробивши все, що вам під силу, надійтеся на Господа, розповідайте іншим про Його вірність, і Він виконає Своє слово. Сподівайтеся й чекайте не з тривогою та невдоволенням, а з непохитною вірою та довірою» (Свідчення для Церкви, т. 7, с. 245).

Віра – ще одна з умов успішної молитви. «Тим, які приходять до Бога, треба вірити, що Він є і що винагороджує тих, які Його шукають» (Євр. 11:6). Ісус сказав Своїм учням: «Все, про що молитесь і просите, – вірте, що одержите, і сповниться вам» (Марка 11:24). Чи довіряємо ми Його Слову?

Час для роздумів:

• Чому бувають моменти, коли немає відповіді на молитву?
• У якому випадку відповідь ніколи не затримується?
• Як ви дієте, коли не отримуєте негайної відповіді на молитву?

Час для молитви:

• Прославте Бога за те, Ким Він є для вас.
• Дякуйте за Його обітниці.
• Подякуйте за всі благословення, які ви отримуєте з Його рук.
• Моліться про Церкву, про всі її заходи та проекти.
• Моліться про людей, яким ви розповідали про Бога.
• Моліться всі потреби зі свого молитовного списку.
• Моліться про свої особисті потреби.

Молитва

«Отче, дякую Тобі за затримку відповіді на мої молитви, якщо це сприятиме моєму добру. У мене немає більше жодного джерела спасіння, жодного плану «Б», жодної альтернативи. Тільки Ти, і Ти один. “Тільки від Бога чекай у мовчанні, о душе моя, бо від Нього надія моя! Тільки Він моя скеля й спасіння моє, Він твердиня моя, – тому не захитаюсь! У Бозі спасіння моє й моя слава, скеля сили моєї, моє пристановище в Бозі!” (Псал. 62:6-8). Амінь».

Практичні поради:

• Завжди присвячуйте час молитві.
• Небеса сповнені благословень для тих, хто співпрацює з Богом.
• Бог не завжди відповідає на наші молитви, але й у такі моменти довіряйте Йому. «Покладіть на Нього всі ваші турботи, бо Він дбає про вас» (1 Петра 5:7).
• «Дійте з вірою, а результати залиште Богові. Моліться з вірою – і таємниця Його провидіння дасть вам відповідь… Сподівайтеся й чекайте не з тривогою та невдоволенням, а з непохитною вірою та довірою» (Свідчення для Церкви, т. 7, с. 245).

 

Тема 12. Секрет таємної кімнати – духовне зростання

«Дослідіть Писання! Бо ви думаєте через них мати вічне життя, – а вони свідчать про Мене» (Івана 5:39).

Питання для спілкування:

• Яка у вас асоціація зі словом «горіння»?
• Що потрібно робити, щоб розвести багаття?
• Що потрібно робити, щоб багаття горіло довго й добре?

Розпалювання вогню під час походу або вдома в каміні створює затишок і дає тепло. Ви докладаєте деякі зусилля, щоб розвести вогонь, тому повинні знати, як підтримувати його горіння, щоб мати змогу відпочити й розслабитися, слухаючи тріск деревини…

Іноді вогонь горить недовго, а іноді можна годинами сидіти біля багаття чи каміна й насолоджуватися прекрасною картиною. Є деякі нюанси, як зробити так, щоб багаття горіло довго…

А як справи в духовному житті?

Саме в таємній кімнаті відбуваються всі процеси, які стосуються розпалювання та підтримування вогню. У Євангелії від Луки 24:13-35 записана одна цікава історія (можна прочитати або розповісти своїми словами).

«І сказали вони один одному: Хіба не палало наше серце, коли Він говорив нам у дорозі та пояснював нам Писання?» (Луки 24:32). Коли Ісус пояснював Писання, серце учнів, написано, «палало».

Дуже важливий момент у житті християнина – постійно підживлюватися близькістю Бога й часом, проведеним у таємній кімнаті.

«Дозвольте Слову Божому стати предметом ваших молитов. Якщо молитва – це подих відродження, то дослідження Біблії – це його серце. Молитва та вивчення Слова Божого – два взаємопов’язані явища. Чим більше ви досліджуєте Писання, тим більше ви хочете молитися» (Відроди нас знову, с. 20).

Слово Боже – це вогонь: «Хіба слово Моє не таке, як огонь, – говорить Господь, – і як молот, що скелю розлупує?» (Єрем. 23:29)

«Біблія повинна бути нашим дороговказом. Ніщо не може так розширити розум і зміцнити інтелект, як дослідження Біблії. Жодна інша наука не підійме душу й не загострить здібності так, як вивчення живих істин. Розум тисяч служителів Євангелія перебуває в недорозвиненому стані, тому що вони дозволяли собі зосереджуватися на буденних речах, а не зміцнювали його пошуками прихованих скарбів Божого Слова. Якщо розум буде задіяний вивченням Слова Божого, розуміння розшириться, здібності розвинуться для осягнення високої та благородної істини» (Розум, характер, особистість, т. 1, с. 93).

«Біблія – основа нашої віри та віровчення. Ніщо інше не здатне заряджати розум енергією та зміцнювати інтелект так, як вивчення Слова Божого. Немає іншої книги, яка могла б так підіймати думки та відточувати всі наші здібності, як глибокі, благородні істини Слова Божого. Якби люди вивчали Писання належним чином, то володіли б широтою розуму, шляхетністю характеру та постійністю цілей, що рідко можна помітити в наш час» (Служителі Євангелія, с. 249).

Псалмоспівець вигукує: «Я в серці своїм заховав Твоє слово, щоб мені не грішити проти Тебе» (Псал. 119:11). А Павло писав до Тимофія: «Усе Писання богонатхненне й корисне для навчання, для докору, для виправлення, для виховання в праведності, щоб Божа людина була досконала, на всяке добре діло готова» (2 Тим. 3:16, 17).

«Коли ви відчуваєте холод, далекість і духовне відчуження, це означає, що настав час піти в усамітнене місце, сісти перед каміном Його Слова й дозволити сяйву Його обличчя відновити ваш жар… Єдиний перевірений засіб залишатися до білого розпеченим полягає у вашому постійному посвяченні кімнаті за зачиненими дверима» (Секрети таємної кімнати).

«Жодна людина у світі, якої б статі та віку вона не була, не може досягти досконалості, нехтуючи вивченням Біблії. Ретельно та уважно читаючи Слово Боже, ми тим самим виконуємо наказ Христа: «Дослідіть Писання! Бо ви думаєте через них мати вічне життя, – а вони свідчать про Мене». Дослідження Святого Письма дає учневі змогу, що називається з близької відстані споглядати Божественний Взірець, адже воно свідчить про Христа. Щоб наслідувати цей Взірець, на Нього необхідно часто й уважно дивитися. Людина, яка тільки ознайомлюється з історією Спасителя, постійно виявляє в своєму характері вади. Її несхожість із Христом настільки велика, що вона розуміє: неможливо бути послідовником Христа, не змінивши свого життя докорінно. Утім, бажаючи бути схожою на свій великий Ідеал, людина продовжує вивчати Слово Боже, осягає Образ і Дух свого улюбленого Господа, а осягаючи, змінюється. “Дивлячись на Проводиря і Вершителя віри, на Ісуса…” (Євр. 12:2).

Один з пророків Бога вигукує: “Розпалилося серце моє у моєму нутрі, палає огонь від мого роздумування…” (Псал. 39:4). Якби християни ретельно досліджували Писання, то значно більше сердець палало б від пізнання відкритих у ньому живих істин. І надія християн набувала б дедалі чіткіших обрисів завдяки дорогоцінним Божим обітницям, оскільки вони, мов дорогоцінні перлини, розсипані по всій священній Книзі…» (Поради щодо роботи суботньої школи, с. 17).

«Життя Бога, що дарує життя світові, явлене в Його Слові. Саме Своїм словом Ісус зціляв хворих і виганяв бісів. Своїм словом Він заспокоював розбурхане море й воскрешав померлих; і люди свідчили, що слово Його мало силу. Спаситель проповідував Слово Боже, як Він передавав його і всім старозавітним авторам. Уся Біблія – це відкриття нам Христа. Вона – наше єдине джерело сили.

Слово це не робить людину пасивною. Воно розкриває перед вдумливим дослідником можливості для діяльності. Воно не залишає людину в непевності й безцільності, але ставить перед нею найвищу з усіх можливих цілей – придбання душ для Христа. Воно дає людині світильник, що освітлює шлях до небес. Слово Боже сповіщає про недосліджені та незліченні багатства.

Слово Боже є мірилом характеру. Даючи нам Своє Слово, Бог передав у наше володіння всі істини, необхідні для спасіння. Тисячі людей черпали воду із цих колодязів життя, але запаси її не меншають і досі. Тисячі пізнавали Господа й, знайшовши Його, перетворювалися в Його образ. Але дослідники не вичерпали всі ці величні та святі теми. Тисячі й тисячі людей можуть долучитися до роботи з дослідження таємниць спасіння…

Серце, яке приймає Слово Боже, не можна порівняти з озером, з якого випаровується волога, чи з посудиною, з якої витікає дорогоцінна рідина. Його можна ототожнити з гірським потоком, який живлять невичерпні джерела. Їхні прохолодні, сяйливі води течуть скелями донизу, даруючи свіжість втомленим, спраглим і обтяженим» (Служителі Євангелія, с. 250-252).

Час для роздумів:

• Що є важливою складовою життя християнина?
• Чи виходить у вас щодня читати Біблію?
• Чи читаєте ви Біблію за планом разом зі всесвітньої Церквою?
• З якою метою написана Біблія?

Підтримуйте вогонь свого духовного життя, щоб він ніколи не згасав. Проводьте час у таємній кімнаті. Ніколи не нехтуйте цим.

«”Дослідіть Писання” – таким був наказ Учителя. Багато втратили ті, хто не виконував цей завіт. Коли ми досліджуємо Слово Боже, ангели перебувають поруч із нами й скеровують яскраві промені світла на його священні сторінки. Святе Письмо звертається до людини, яка має владу вибирати між добром і злом; говорячи з нею, воно застерігає, докоряє, благає й надихає її. Необхідно тренувати розум у пізнанні величних істин Слова Божого, інакше він слабне. Ми можемо знайти істину в різних публікаціях, але недостатньо покладатися лише на думки інших людей. Ми повинні самостійно досліджувати й осягати основи нашої віри, порівнюючи текст із текстом. Візьміть до рук Біблію й на колінах благайте Бога просвітити ваш розум. Якби ми постійно старанно й з молитвою вивчали Біблію, то щодня бачили би прекрасну істину в новому, чистому та яскравому світлі» (Рев’ю енд Геральд, 4 березня 1884 р.).

Час для молитви:

• Прославте Бога за те, Ким Він є для нас.
• Подякуйте за Його Слово.
• Дякуйте за обітниці, залишені на сторінках Святого Письма.
• Дякуйте за всі благословення, якими користуєтеся.
• Моліться про Церкву.
• Моліться про людей, яким ви розповідали про Христа.
• Моліться про потреби зі свого молитовного щоденника.
• Моліться про особисті потреби.

Молитва

«Небесний Отче! Ми стоїмо перед Тобою з вдячними серцями. Особливо дякуємо Тобі за Слово Твоє. Допоможи нам ніколи не нехтувати Його вивченням. Але за словом Своїм оживи Ти нас! Амінь».

Практичні поради:

• Проводьте час у таємній кімнаті.
• Щодня присвячуйте час для читання Святого Письма – зранку, вдень або ввечері, але найліпше зранку.
• Читайте Біблію в тиші. Відмовтеся від усього, що заважає уважному, осмисленому читанню.
• Найкраще починати знайомство з Біблією з читання Нового Завіту. Розгорніть Євангеліє від Марка або від Луки й читайте розділ за розділом.
• «Візьміть до рук Біблію й на колінах благайте Бога просвітити ваш розум. Якби ми постійно старанно й з молитвою вивчали Слово Боже, то щодня бачили би прекрасну істину в новому, чистому та яскравому світлі» (Рев’ю енд Геральд, 4 березня 1884 р.).

 

Тема 13. Секрет таємної кімнати – сила

«На Бога надію кладу й не боюсь, – що людина учинить мені?» (Псал. 56:12).

Питання для спілкування:

• Продовжте речення: сильна людина – це…
• Назвіть основні якості сильної людини?

«Одного разу до реформатора [Мартіна Лютера] підійшов незнайомець, який мав схований під одягом пістолет, і запитав його, чому той ходить один. “Моє життя в Божих руках, – відповів Лютер. – Він – мій захист і мій щит, що зробить мені людина?” Почувши ці слова, незнайомець збліднів і квапливо відійшов, ніби побачив ангела» (Велика боротьба, с. 128).

«Духовна сила бере свій початок у таємній кімнаті. Усе починається з того, що ми у своєму житті застосовуємо дисципліну молитви: захоплення, споглядання, піст, читання, вивчення, роздуми, слухання, сприйняття істини. Саме тут народжується сила» (Секрет таємної кімнати).

«Сила, отримана в молитві до Бога, приготує нас до виконання наших щоденних обов’язків. Спокуси, на які ми щоденно наражаємося, роблять молитву необхідністю. Ми повинні постійно підносити в тихій молитві до Бога бажання душі, аби Бог зберіг нас Своєю силою через нашу віру.

 Коли вплив оточення загрожує відвести нас від Бога, наші прохання про допомогу й силу мають бути невтомними. Якщо цього не буде, ми ніколи не зможемо зламати гордість та подолати силу спокуси до гріховних бажань, які віддаляють нас від Спасителя. Світло істини, що освячує наше життя, відкриє нам гріховні пристрасті нашого серця, котрі змагаються за панування та змушують нас напружувати кожний нерв і всі свої сили, щоб опиратися сатані й вийти переможцем завдяки заслугам Христа» (Вісті для молоді, с. 247, 248).

 

«Коли хмари стають між вашою душею й Богом, коли все навколо похмуре й загрозливе, коли ворог готовий позбавити душу її цілісності в Бозі й істині, коли омана видається правдоподібною та привабливою, тоді саме час молитися та виявити віру в Бога… Плекаючи віру, душа зможе піднятися над собою й пробитися крізь диявольську тінь, яку ворог кидає на шлях кожного, хто намагається досягти нетлінного вінця» (Розум, характер, особистість, т. 2, с. 535).

«Люди не мають сили в самих собі, щоб успішно опиратися злу. Тільки коли через живу віру Христос перебуває в них, впливаючи на їхні бажання та зміцнюючи їх силою згори, вони можуть протистояти такому страшному ворогові. Усі інші засоби захисту даремні. Тільки завдяки Христу сила сатани обмежена. Це важлива істина, яку всім нам потрібно зрозуміти. Сатана постійно має роботу, він ходить по землі, шукаючи, кого поглинути. Але ревна молитва віри зведе нанівець його відчайдушні зусилля» (Свідчення для Церкви, т. 5, с. 293-294).

«Віра — це лише рука, якою ми тримаємося за Христа й приймаємо Його заслуги як засіб зцілення від гріха» (Христос – надія світу, c. 175).

Справжня віра щиро шукає Бога. «Без віри неможливо догодити Богові. Тим, які приходять до Бога, треба вірити, що Він є і що винагороджує тих, які Його шукають» (Євр. 11:6).

«Віра – це довіра Богові, переконаність у тому, що Він нас любить і краще знає, що слугує для нашого добра. Отже, замість вибору власного шляху, вона спонукає нас обирати Його шлях. Замість нашого неуцтва вона приймає Його мудрість, замість нашої слабкості – Його силу, замість нашої гріховності – Його праведність. Наше життя належить Йому, і ми самі належимо Йому. Віра визнає Його право власності та приймає благословення цього права. Істину, непорочність, чистоту вважають секретами успішного життя. Саме віра робить нас володарями цих принципів» (Виховання та освіта, c. 259).

«Віра проста у своїй дії та могутня у своїх результатах» (Біблійний коментар АСД, т. 6, c. 1074).

«Молитва й віра тісно пов’язані, тому їх потрібно розглядати разом. У молитві віри міститься Божественна наука; це наука, котру необхідно засвоїти кожному, хто бажає зробити успішною справу свого життя. Христос каже: «Все, про що молитесь і просите, – вірте, що одержите, і сповниться вам» (Марка 11:24). Він дає зрозуміти, що наше прохання має узгоджуватися з волею Бога; ми повинні просити про обіцяне Ним, а отримане використовувати для виконання Його волі. Якщо умови додержані, виконання обітниці – незаперечне» (Молитва, с. 57).

«Істинна віра та щира молитва – які вони сильні! Вони – мов дві руки, якими нужденний прохач тримається за силу Безмежної Любові» (Служителі Євангелія, c. 259).

«За певних обставин рекомендовані й доцільні піст і молитва. У Божій руці це засіб для очищення серця та виховання сприйнятливості розуму. Ми отримуємо відповіді на наші молитви тому, що впокорюємо свої душі перед Богом» (Лист 73, 1896 р.).

«Піст у поєднанні з молитвою стає найбільш прямим і ефективним способом, щоб збавити темп вашої щоденної гонитви, особливо якщо ви відчуваєте деяку млявість у своєму дусі. До чого ж чудовий цей маленький подарунок – піст! Це, напевно, один з найбільш недооцінюваних, найменш застосовуваних і найбільш незрозумілих дарів благодаті. У ньому немає духовних заслуг. За допомогою нього не можна заробити додаткових балів у Бога. Але піст пом’якшує ваш дух, робить ваші вуха чутливими до Його голосу та збільшує швидкість течії Божественного потоку через вас і у вашому житті. Для тих, хто присвятив себе дослідженню духовної сили, піст стає справжнім другом» (Секрет таємної кімнати).

«Бо очі Господні дивляться по всій землі, щоб зміцнити тих, у кого все їхнє серце до Нього…» (2 Хронік 16:9).

«Бог бажає, щоб ми уклали з Ним правильні взаємини. Він хоче, щоб наш голос, дух, душа й тіло були повністю освячені для виконання Його волі. Час усвідомити, що ми поєднані з Господом Ісусом Христом через живу та діяльну віру. Тепер для нас настав час покластися на допомогу, запропоновану Духом Божим, і показати, що ми перебуваємо під Божественним керівництвом. Будемо ж вірити в Бога, довіряти Йому, і тоді ми побачимо, як Його могутня сила працює серед нас» (Свідчення для проповідників, с. 492).

«Молитва віри ніколи не буде відкинута, але стверджувати, що на неї завжди буде дана саме та відповідь, якої ми очікуємо, – означає виявляти самовпевненість» (Молитва, с. 62).

«Коли ви отримуєте допомогу й розраду, співайте хвалу Богові. Говоріть з Ним. Так ви станете другом Йому. Ви покладатиметеся на Нього. Ви здобудете віру, щоб довіряти Йому, незалежно від того, відчуваєте ви себе довірливими чи ні. Пам’ятайте, що почуття – це ще не доказ того, що ви християнин. Лише безумовна віра в Бога показує, що ви – Його дитя. Довіряйте Богові. Він ніколи не розчарує вас. Він каже: “Я не залишу вас сиротами, Я прийду до вас. Ще трохи, і світ більше не побачить Мене. Ви ж будете бачити Мене, бо Я живу, і ви будете жити” (Івана 14:18, 19). Ми не бачимо Христа особисто. Ми дивимося на Нього вірою. Наша віра тримається за Його обітниці…» (Рукопис 27, 1901 р.).

Час для роздумів:

• Поділіться секретом своєї духовної сили.
• Які біблійні обітниці дають вам упевненість і силу?

Час для молитви:

• Прославте Бога за те, Ким Він є.
• Дякуйте за обітниці, дані Господом.
• Дякуйте Богові за радість, яку ви відчуваєте в Його присутності.
• Моліться про всесвітню Церкву та всіх її керівників.
• Моліться про свою громаду, пастора, усіх керівників відділів, членів та відвідувачів.
• Моліться про людей, яким ви розповідали про любов Христа.
• Моліться про всі потреби з молитовного щоденника.
• Моліться про свої особисті потреби.

Молитва

«Господь мій і Бог мій! Я віритиму і я вірю, що Ти мій Помічник. Наша сила тільки в Тобі. Я вірю Біблії, тому що вона – голос Божий, звернений до моєї душі. В Ім’я Ісуса. Амінь».

«Христос – наша єдина надія. Ідіть до Бога в ім’я Того, Хто віддав Своє життя за життя світу. Покладіться на силу Його жертви. Покажіть, що у вашій душі є Його любов, Його радість і що завдяки цьому радість ваша сповнилася. У Богові ваша сила. Багато моліться. Молитва є життям душі. Молитва віри – це зброя, за допомогою якої ми успішно опираємося всім закидам ворога» (Молитва, с. 62).

Практичні поради:

• Сила починається з таємної кімнати. Не пропустіть цієї можливості.
• Довіряйте Богові. Він ніколи не розчарує.
• Дивіться на Христа вірою. Нехай ваша віра тримається за Його обітниці.

 

Тема 14. Секрет таємної кімнати – смирення

«Страх Господній – навчання премудрости, а перед славою – скромність іде» (Прип. 15:33).

Питання для спілкування:

• Продовжте вислів: «Смирення – це…».
• Якими якостями володіє смиренна людина?
• Хто для вас Взірець смирення?

Словники дають такі визначення смиренню: це фундаментальна християнська чеснота, визнання правди, що людина таки далеко не на все здатна й насправді є слабкою та грішною істотою; це покірність, лагідність, відсутність гордовитості; це усвідомлення власної мізерності. Смиренна людина скромна в душі, негорда, ввічлива та шаноблива.

«Кожна людина, яка носить ім’я Христа, повинна плекати дар покори, бо самопіднесенню немає місця в Божій справі. Ті, хто співпрацює з Господом Саваотом, мають щоденно розпинати себе, відштовхуючи світське самолюбство на задній план. Вони повинні бути довготерпеливими та добрими, милосердними та ніжними до всіх…» (Щоб мені пізнати Його, с. 124).

Притча

Якось зібралися гідні воїни для того, щоб перевірити, хто з них найсміливіший і найбезстрашніший. Вони билися на мечах, стусанами, ходили з голими руками на ведмедя та тигра. Але які б випробування воїни собі не влаштовували, так і не змогли вибрати з-поміж себе найбільш сміливого та безстрашного. І вирішили тоді вони звернутися до дівчини, яка стежила за їхніми змаганнями, і попросили її вибрати найсміливішого та найбезстрашнішого. Дівчина поставила їм тільки одне запитання: «Хто з вас розповість мені про свою слабкість, про те, чого він боїться найбільше у світі?» Ніхто з воїнів так і не зміг зізнатися дівчині у своїх страхах. І тоді вона сказала: «Найсміливіший не той, хто здатний перемогти іншу людину, а той, у кого є смирення визнати свій страх!»

«Людська природа постійно намагається звеличити себе й готова до суперництва; але хто навчається від Христа, той звільняється від свого “я”, гордощів, честолюбства; у його душі панує мир, бо власне “я” підкорилося впливові Святого Духа. Ми вже не переживаємо про те, аби посісти найвище місце. Ми не намагаємося відтіснити інших і пробиватися вперед, щоб звернути на себе увагу, натомість вважаємо, що наше найвище місце — біля ніг Спасителя. Ми дивимося на Ісуса, очікуючи Його керівництва та слухаючи Його напутній голос. Апостол Павло, переживши цей досвід, сказав: “Я розп’ятий разом з Христом. І живу вже не я, а Христос живе в мені. А що тепер живу в тілі, то живу вірою в Божого Сина, Який полюбив мене й віддав Себе за мене” (Гал. 2:20)» (Небесні принципи щасливого життя, с. 16).

«Справжня покора виявляється не в тому, щоб ходити з похиленою головою, поринувши в роздуми про самого себе. Ми можемо прийти до Ісуса, очиститись і постати перед Законом без сорому й докорів сумління. “Отже, нема тепер ніякого осудження тим, котрі в Христі Ісусі живуть не за плоттю, а за духом” (Римл.8:1)» (Велика боротьба, с. 447).

«Істинна святість і смирення неподільні. Чим вище душа підноситься до Бога, тим сильніше вона упокорюється перед Ним. Коли Йов почув голос Божий з бурі, він вигукнув: “Тому я зрікаюсь говореного, і каюсь у поросі й попелі!” (Йова 42:6). Коли пророк Ісая побачив славу Господа й почув, як херувими вигукували: “Свят, свят, свят Господь Саваот», він сказав: “Горе мені! Пропав я!” (Ісаї 6:3-5). Коли Даниїла відвідав небесний посланець, він зауважив: “І не зосталося в мені сили, а краса обличчя мого змінилася й знищилася, і я не задержав у собі сили” (Дан.10:8). Після того як апостол Павло був піднесений до третього неба й чув слова, які людині неможливо передати, він говорив про себе як про “найменшого з усіх святих” (див. Ефес.3:8). Улюблений Іван, який лежав на грудях Ісуса й бачив Його славу, знепритомнів і впав, як мертвий, коли ангел постав перед ним. Чим пильніше й довше ми дивимося на Спасителя, тим менше хибної гідності ми бачитимемо в собі» (Рев’ю енд Геральд, 20 грудня 1881 р.).

• Який приклад смирення залишив нам Ісус?

«Христос прийшов у цей світ, щоб явити славу Бога. Йому були дані вся сила та милість. Його серце було невичерпним джерелом живої води, завжди готовим вилитися рясним, чистим потоком для тих, хто оточував Його.

Усе Його життя минуло в чистому й безкорисливому послуху. Його дії завжди були сповнені милості та любові. Він радів з того, що може зробити для Своїх послідовників більше, ніж вони можуть попросити або подумати. Він постійно молився про те, щоб вони були освячені Істиною. Він молився, просячи сили, аби виконати План спасіння, затверджений ще до створення світу. Ісус знав: Євангеліє Царства буде проповідане в усьому світі, Істина, поєднана зі всемогутністю Святого Духа, переможе в боротьбі зі злом, а прапор, багряний від Його крові, майорітиме над Його послідовниками.

Христос прийшов у великій покорі. Живучи на землі, Він не догоджав Собі, але упокорив Себе й став слухняним до смерті, і смерті хресної. Своїм послідовникам Він сказав: “Візьміть Моє ярмо на себе і навчіться від Мене, бо Я лагідний і покірний серцем, – і знайдете спокій своїм душам” (Матв. 11:29)» (Щоб мені пізнати Його, с. 36).

«О, як нам необхідно здобувати глибокий досвід у молитві! З упевненістю ми можемо прийти до Бога, знаючи про присутність і силу Його Святого Духа. Ми можемо сповідати свої гріхи й знати, що Господь прощає їх, бо Він так обіцяв. Ми повинні вправлятися у вірі, виявляючи ревність і смирення. Ми ніколи не зможемо цього зробити без благодаті Святого Духа. Ми повинні припасти до ніг Ісуса, залишивши себелюбство та самозвеличення, просто шукати Господа, просячи Його Святого Духа, як мале дитя просить хліба в батьків» (Ви прийміть силу, с. 93).

«Коли Христос живе в серці, Його образ обов’язково виявиться в житті. Там, де колись панувала гордість, запанує смирення. Покірність, лагідність, терпіння пом’якшать зіпсований від природи запальний характер. Любов до Ісуса виявиться в любові до Його народу. Це не судомні, епізодичні емоції, а спокійне, глибоке та сильне почуття» (Розум, характер, особистість, т. 2, с. 618).

«Бог давно чекає, щоб Його послідовники виявили справжню покору, аби Він міг вилити на них рясні благословення. Ті, хто приносять Йому на вівтар служіння свій покірний і лагідний дух, будуть сховані в ущелині скали й побачать Агнця Божого, Який бере на Себе гріхи світу. Вони ясніше побачать Ісуса Христа, Котрий поніс їхні гріхи і став задля них Жертвою примирення; і тоді їхні уста в захопленні заспівають Йому хвалу. Чим ясніше вони розумітимуть характер Христа, тим покірнішим стане їхнє життя і тим менше вони думатимуть про себе… Вони перестануть зауважувати власне “я” й відчуватимуть себе не гідними чудової Божої слави…» (Щоб мені пізнати Його, с. 124).

«Лише смирення, віра та любов можуть допомогти душі прийняти небесну мудрість. Віра, котра діє через любов, — ось ключ до знання, і кожний, хто любить, — “знає Бога“ (1 Івана 4:7)» (Христос – надія світу, с. 117).

«Небеса чують щиру молитву віри й посилають на землю відповідь. Бог розуміє людські потреби. Він знає, чого ми бажаємо, перш ніж ми попросимо в Нього. Він бачить боротьбу душі із сумнівами та спокусами. Він помічає щирість людини, котра молиться. Він приймає смиренну й розбиту душу. “І при тому дивлюсь Я на вбогого та на розбитого духом, і на тремтячого над Моїм словом” (Ісаї 66:2)» (Молитва, с. 60).

Час для роздумів:

• Що вище: смирення чи послух?
• Чи має значення в житті: бути смиренною людиною чи ні?
• Хто з біблійних героїв для вас є прикладом смирення?
• Як ви думаєте, яким стане наше життя, якщо ми повністю довіримося Ісусові?

«Ми маємо перевагу молитися з упевненістю, Дух висловить наші прохання. Ми просто повинні розповісти про свої потреби Господу й покластися на Його обітниці» (Молитва, с. 60).

Час для молитви:

• Прославте Бога за те, Ким Він є для вас.
• Подякуйте Йому за приклад смирення.
• Дякуйте за всі благословення, якими ви користуєтеся.
• Моліться про Церкву та всі її проекти.
• Моліться про людей, яким ви розповідали про любов Ісуса.
• Моліться про потреби зі свого молитовного щоденника.
• Моліться про свої особисті потреби.

Молитва

«Дорогий Отець Небесний! Усім своїм серцем я прагну осягнути Тебе. Живи в моєму серці. Керуй моїм життям. Дивлячись на Тебе, я бажаю навчитися смирення. Допоможи мені в цьому. “Боже, будь милосердний до мене, грішного”. В Ім’я Ісуса прошу Тебе. Амінь».

Пам’ятайте: «Смирення – це двері, що ведуть до великих запасів благодаті Божої…» (Свідчення для Церкви, т. 1, с. 598).

Досвід смирення ми набуваємо в таємній кімнаті.

Практичні поради:

• Майте вдячне серце.
• Узгоджуйте свої цілі та вчинки з волею Бога.
• Здобувайте глибокий досвід у молитві.
• Дивіться на Ісуса, чекаючи Його керівництва та прислухаючись до Його настанов.
• Не бійтеся визнавати свої слабкості. Просіть пробачення в Бога та, якщо необхідно, у людей.
• Завжди пам’ятайте: «Якщо ж визнаємо свої гріхи, то Він, вірний і праведний, щоб простити нам гріхи й очистити нас від усякої неправедності» (1 Івана 1:9).

 

Тема 15. Секрет таємної кімнати – заступництво

«Отже, насамперед прошу, щоб звершувати молитви, благання, прохання, подяки за всіх людей, за царів і за всіх, що при владі, щоб нам жити тихим і спокійним життям – в усякій побожності та чистоті. Бо це добре і до вподоби нашому Спасителеві, Богові, Який хоче, щоб усі люди спаслися і прийшли до пізнання істини» (1 Тим. 2:1-4).

Питання для спілкування:

• Як ви розумієте слово «клопотання»?
• Хто такий посередник?

Заступництво – це молитва-прохання за інших людей. Посередник – це той, хто відстоює чиюсь справу або заступається за нього. «Тому визнавайте один перед одним гріхи, моліться один за одного, щоб зцілитися. Бо має велику силу ревна молитва праведника» (Якова 5:16).

Заступництво – це один з елементів нашого молитовного життя.

«Один з найбільш досконалих і проникливих способів полюбити когось – це молитися за нього. Заступництво звершує могутню справу в самій людині, котра молиться про інших: воно з’єднує її серце із серцем того, про кого йдеться в молитві… Це один із секретів таємної кімнати» (Секрети таємної кімнати).

У Біблії записано дуже багато історій заступництва. На деяких з них ми зупинимося.

• Буття 18:17-33. У цьому уривку описана історія заступництва Авраама перед Господом за Содом. Бог вирішив знищити Содом і Гомору, але завдяки заступництву Авраама вивів із Содому Лота та його сім’ю.
• Вихід 32:11-14. Мойсей заступається за ідолопоклонників, і завдяки його заступництву народ був врятований.
• Естер 4:16. Естер заступається за свій народ.

Утім, найвищим взірцем заступництва є Ісус. Він регулярно усамітнювався в тихому місці й ніколи не був занадто заклопотаний для молитви. Його розклад не був надто насиченим, щоб Він не приділяв час спілкуванню з Отцем. У Нього ніколи не було настільки багато планів, щоб у поспіху Він тікав від присутності Отця. У молитві наш Спаситель черпав духовну силу.

Біблійний дослідник Р. А. Торрі переймається заклопотаністю сучасного християнства, яке часом таке безсиле. Він пише: «Ми надто заклопотані, щоб молитися, а тому надто заклопотані, щоб мати силу Божу. У нас багато справ, але ми мало робимо; багато служіння, але мало навернених; багато структур, але мало результату».

Еллен Уайт говорить про те ж саме: «Багато людей навіть під час молитви й духовних роздумів не отримують благословення, котре приходить від справжнього спілкування з Богом. Вони надто поспішають. Квапливими кроками вони протискуються через коло присутності велелюбного Христа, зупиняючись, можливо, на мить на священній території, але не чекають поради. У них немає часу, аби побути з Божественним Учителем. Разом з власними тягарями вони повертаються до своєї роботи» (Виховання та освіта, с. 268).

«Молячись Богові на колінах, ми переживаємо чудеса. Ми бачимо, як Божа рука робить дива. Подібно до Ісуса, піднявшись після молитви з колін, ми стаємо оновленими й наповненими силою. Кожен може відчути, як Бог через наші молитви змінює життя інших людей… Наш Господь обіцяв відповісти на щире прохання та потребу Своїх дітей. Він відгукується на наше прагнення до Нього. Він дав нам обітниці: “І впокоряться люди Мої, що над ними кличеться Ім’я Моє, і помоляться, і будуть шукати Ім’я Мого, і повернуть зі злих своїх доріг, то Я вислухаю з небес, і прощу їхній гріх, та й вилікую їхній Край!” (2 Хронік 7:14)» (Марк Фінлі. Відроди нас знову, с. 15-17).

«Христос, наш Заступник перед Отцем, знає, як співчувати кожній душі. Тим, хто приймає Його як свого Спасителя, Він дає владу бути синами та доньками Божими. Його життя, цілком вільне від гріха, проклало шлях для нас. Через Нього відкрився вхід до Святого святих» (Свідчення для проповідників, с. 485).

«Наші молитви не повинні бути егоїстичними проханнями тільки задля власного добра. Нам слід просити для того, щоб давати. Принцип життя Христа має стати принципом нашого життя. “За них, — сказав Він, згадуючи своїх учнів, — Я посвячую Себе, щоб і вони були освячені істиною” (Івана 17:19). Те саме посвячення, та сама самопожертва, те саме підпорядкування вимогам Слова Божого, які виявилися в Христі, мають бути притаманні і Його слугам. Наша місія у світі полягає не в тому, щоб служити чи догоджати собі, а в тому, аби прославляти Бога, співпрацюючи з Ним у справі спасіння грішників. Нам потрібно просити в Бога благословень, аби передати їх іншим. Здатність одержувати зберігається лише завдяки готовності віддавати іншим. Ми не зможемо й надалі отримувати небесні скарби, якщо не будемо ділитися ними з іншими (Наочні уроки Христа, c. 91).

Заступницька молитва має величезну силу. Така молитва творить чудеса. Вона все змінює… Коли ми молимося, Господь виливає через нас Свій Дух, щоб торкнутися сердець інших людей. Заступницьке прохання відкриває шлях для Божого втручання. Це ключ до нових можливостей.

Вісниця Божа дуже добре описує це в книзі «Велика боротьба»: «Це частина плану Божого – давати у відповідь на наші молитви віри те, чого Він не зміг би дати, якби ми не звернулися до Нього» (с. 525).

«Молитва все змінює. Люди, які моляться, отримують незвичайну силу від Всемогутнього Бога. Двоє чи троє, які клопочуть перед Богом за якусь справу, можуть багато чого змінити. Господь чує й відповідає. Він починає діяти. Він торкається життя людей» (Марк Фінлі. Молитва, яка все змінює, с. 9).

Коли християни погоджуються молитися одне за одного, життя Церкви перетворюється, життя людей і сімей змінюється, приходить сила й помазання Бога, ми стаємо свідками Божих діянь.

«Знову запевняю вас: коли двоє з вас на землі погодяться просити про будь-яку річ, яку лише просять, буде їм дано від Мого Отця Небесного. Бо де двоє або троє зберуться в Ім’я Моє, там і Я серед них!» (Матв. 18:19, 20).

Коли Церква заступається в молитві за свою країну та свій народ, ми спостерігаємо перетворення нації. Через молитву християни можуть здійснювати Божу роботу вільно, з ознаками Божих чудес (див. 1 Тим. 2:1-4).

Заступницька молитва змінює не тільки тих, за кого ми молимося, а й нас самих.

Час для роздумів:

• Чи траплялося у вашому житті, коли за вас заступилися? Розкажіть коротко про це.
• Ви колись були в ролі заступника? Ваші відчуття.
• Що таке заступницька молитва? Хто покликаний до неї?

«Почніть молитися за інших людей, наблизьтеся до Христа, схиліться на коліна біля підніжжя хреста. Нехай лагідний, покірний дух стане окрасою вашого життя. Нехай щирі, смиренні прохання ваших скрушених сердець про мудрість підносяться до Нього, аби вам мати успіх у спасінні не лише своєї душі, а й інших душ» (Свідчення для Церкви, т. 1, c. 513).

Час для молитви:

• Прославте Бога за те, ким Він є для вас.
• Подякуйте за всі приклади заступництва, записані на сторінках Святого Письма.
• Дякуйте за всі благословення, якими благословив вас Бог.
• Моліться за проповідників та служителів.
• Моліться за молодь і дітей у Церкві.
• Моліться за членів Церкви.
• Моліться за своїх дітей.
• Моліться за тих, хто не байдужий вашому серцю.
• Моліться про країну, місто/селище, у якому ви живете.
• Моліться про потреби з вашого молитовного списку.
• Моліться про свої особисті потреби.

Молитва

«Отче наш Небесний, наші серця сповнені вдячності за всі Твої благословення. Ми бажаємо молитися не лише за себе. Ми часто переживаємо за своїх близьких, колег, за свою країну. Допоможи нам не бути байдужими. Допоможи нам бути заступниками й молитися за інших людей. В Ім’я Ісуса молимося. Амінь».

Практичні поради:

• Будьте уважними одне до одного.

«Більшої любові ніхто не має за ту, коли хто душу свою кладе за друзів своїх» (Івана 15:13).

«Носіть тягарі один одного і таким чином виконаєте Закон Христа» (Гал. 6:2).

• Почніть молитися за інших людей, наблизьтеся до Христа.
• Моліться за свої сім’ї та за дітей.
• Нехай принципами вашого життя стануть принципи життя Христа.
• «Сійте дорогоцінне насіння щодня й ревно моліться, щоб Бог напував його росою благодаті й дарував вам рясні жнива…» (Ознаки часу, 24 листопада 1881 р.).
• Пам’ятайте: «Отож-бо, Господня рука не скоротшала, щоб не помагати, і Його вухо не стало тяжким, щоб не чути» (Ісаї 59:1).

 

Тема 16. Секрет таємної кімнати – пильнування

«Стережіться, пильнуйте і моліться, бо не знаєте, коли той час настане» (Марка 13:33).

Питання для спілкування:

• Чи завжди той, хто не спить, пильнує?

 «Пильнуйте й моліться, щоб не потрапити в спокусу, бо дух бадьорий, але тіло немічне!» (Марка 14:38).

Ці слова Ісус говорив Своїм учням. Це одне з найнаполегливіших Його звернень.

«У таємній кімнаті ми не ховаємося від довколишнього світу, як страус занурює свою голову в пісок. Ми радше показуємо свою обізнаність щодо останніх подій, щоб розглянути їх у світлі Писання й Божого Духу» (Секрети таємної кімнати).

«Нині такий час, коли нам ані на мить не можна відводити свій духовний погляд від Ісуса Христа. Він звертається до нас: “Я вам кажу, кажу всім: Пильнуйте!” Чи знайдеться хоча б один з тих, хто називає себе християнином і не потребує цього застереження, чиє серце може бути спокійним? Нам усім потрібно ретельно берегти своє серце від зла, перебуваючи в постійному духовному пильнуванні…» (Щоб мені пізнати Його, с. 361).

Саме в таємній кімнаті:

– ми загострюємо свої духовні почуття щодо небесних одкровень;

– ми сприймаємо життєві ситуації через призму Божого Слова;

– ми помічаємо теми й уривки з Писання, які Дух відкриває нам щодо останнього часу;

– ми піддаємо постійному обгранкуванню свою душу та розум, щоб триматися простих Господніх доріг (обгранкування – технологічний процес обробки ювелірних каменів методом шліфування та полірування з метою надання їм певної форми та дзеркального блиску);

– ми змушуємо своє серце мовчати так довго, скільки буде потрібно, щоб почути;

– ми із захватом дивимося на Божий престол;

– ми струшуємо із себе всю духовну сонливість, протидіючи їй палкістю духу та оновленню в любові (Секрети таємної кімнати).

«Пильнуйте, моліться, працюйте – у цьому справжнє життя віри. “Невпинно моліться”, тобто завжди перебувайте в дусі молитви, і тоді ви будете готові до пришестя свого Господа» (Свідчення для Церкви, т. 5, с. 235).

«Мало хто цінує перевагу молитви. Нам потрібно пильнувати, працювати й молитися так, ніби це наш останній день на цій землі. Яким же ревним і палким стало б тоді наше життя! Наскільки точніше ми б відповідали Ісусові в усіх своїх словах і ділах» (Молитва, с. 26).

«Далеко не всі гідно оцінюють і використовують дорогоцінну перевагу молитви. Нам слід прийти до Ісуса й розповісти Йому про всі свої потреби. Йому можна відкрити як незначні турботи та труднощі, так і серйозні неприємності. Що б не бентежило нас, ми повинні нести це Господу в молитві. Коли ми навчимося розуміти, що потребуємо присутності Христа на кожному кроці, тоді в сатани залишиться мало можливостей підійти до нас зі своїми спокусами. Його найхитріші зусилля спрямовані на те, щоб тримати нас якнайдалі від нашого найкращого співчутливого Друга. Нам не слід розповідати про свої таємниці нікому, крім Ісуса. З Ним ми можемо в безпеці говорити про все, що в нас на серці (Свідчення для Церкви, т. 5, c. 200, 201).

«Пильнуйте, аби підступний ворог не наблизився до вас, стежте за тим, щоб ваші давні гріховні звички та тілесні нахили не відродилися, постійно долайте їх. Контролюйте свої думки та плани, щоб вони не стали егоїстичними. Пильнуйте й моліться, щоб не впасти в спокусу. Пильнуйте над душами, які Христос купив ціною Своєї крові. Не втрачайте жодної можливості зробити комусь добро.

Подібно до Марії, нам необхідно сісти біля ніг Христа й навчатися в Нього, обираючи те, що ніколи не буде забране від нас. Подібно до Марти, нам потрібно постійно працювати для Бога. Християнської досконалості можна досягнути, лише схиляючи коліна в щирій молитві. Навіть найменші залишки кореня егоїзму у вашій душі дадуть про себе знати, коли ви найменше очікуватимете цього. Через це багато хто може впасти» (Щоб мені пізнати Його, с. 361).

«Багато моліться. Навіть працюючи, підносьте своє серце до Бога. Попросивши Його охороняти вашу душу і встаючи з колін, не чиніть наперекір молитві, яку тільки що підносили. Пильнуйте й моліться, аби не бути переможеними в спокусі. Опирайтеся найменшим схильностям до зла. Моліться так: “Ісус, допоможи мені, збережи мене від зла”; потім вставайте з колін і робіть те, що до вподоби Ісусові…» (Щоб мені пізнати Його, с. 41).

«Ревна молитва має велику силу. Подібно до Якова, боріться в молитві. Відчайдушно боріться. Коли Ісус молився в Гефсиманському саду, піт Його був як великі краплини крові. Ви повинні докладати зусиль. Не залишайте своєї кімнати, доки не відчуєте себе сильними в Богові; а тоді пильнуйте й, поки будете пильнувати та молитися, зможете стримувати ці лихі атаки, а благодать Божа зможе й буде виявлятися у вас» (Вісті для молоді, с. 131).

«Христос — наш приклад в усьому. Він став нам Братом у наших немочах, «подібно до нас, був випробуваний у всьому», але залишився безгрішним – Його природа цуралася зла. У світі гріха Спаситель зазнав душевних мук і боротьби. Ісус прийняв людську природу, тому молитва для Нього була необхідністю й перевагою. У спілкуванні зі Своїм Отцем Він знаходив радість і втіху. Якщо наш Спаситель – Син Божий – відчував потребу молитися, то наскільки більше повинні немічні, грішні, смертні люди мати потребу в щирій і постійній молитві» (Дорога до Христа, c. 93, 94).

«Христос боровся в ревній молитві. Він підносив Свої моління до Отця із сильним зойком та слізьми заради спасіння людей. Заради них Він залишив небеса й зійшов на землю. Тому необхідно і правильно, щоб люди молилися й у наполегливості не лінувалися!» (Рев’ю енд Геральд, 1 квітня 1890 р.).

«Мало хто наслідує приклад нашого Спасителя, Котрий невпинно й ревно молив Бога про силу зносити випробування й виконувати повсякденні обов’язки в цьому житті. Христос є Вождем нашого спасіння, і Його страждання та жертва всім Його послідовникам вказують на те, що з їхнього боку необхідні молитва, пильнування та невтомні зусилля, якщо вони хочуть вірно представити грішному людству любов, яка була в Його серці» (Рев’ю енд Геральд, 23 лютого 1886 р.).

«Сила Христа полягала в молитві. Він узяв на Себе людську природу, поніс наші немочі й став заради нас жертвою за гріх. Христос усамітнювався в гаях і горах зі Своїми учнями, і нікого більше не було з ними. Він звертався до Свого Отця у відлюдному місці, ревно молився й напружував усі сили Своєї душі, щоб триматися за руку Безмежного. Коли перед Ісусом поставали нові, величезні випробування, Він непомітно усамітнювався в горах і проводив цілу ніч в молитві до Свого Небесного Отця» (Молитва, с. 169).

«Христос є нашим Взірцем у всьому. Якщо ми наслідуватимемо Його в ревній, наполегливій молитві до Бога, благаючи про силу опиратися звабам підступного ворога в ім’я Христа, Котрий ніколи не піддавався спокусам сатани, то ворог не переможе нас» (Молитва, с. 169).

«Бог закликає вас, охочих бути Його дітьми, поводитися так, ніби ви перебуваєте під пильним оком Бога, і дотримуватися святого мірила праведності. Його правосуддя та істина – це принципи, які повинні затвердитися в кожній душі. Хто зберігає чесність у ставленні до Бога, той буде порядний і щодо людей. Жодна людина, яка по-справжньому любить Бога, заради срібла та золота, заради почестей чи інших переваг не наражатиме свою душу на спокуси. “Бо яка користь людині, якщо придбає весь світ, але занапастить душу свою? Або що дасть людина взамін за душу свою?” (Марка 8:36, 37)» (Вибрані вісті, т. 2, с. 132).

«Наше завдання — молитися й вірити. Пильнуйте в молитві. Пильнуйте й об’єднайте свої зусилля з Богом, Котрий чує молитви. Пам’ятайте, що “ми є Божими співпрацівниками” (1 Кор. 3:9). Говоріть та дійте згідно з вашими молитвами. Випробування ж або доведе щирість вашої віри, або покаже, що ваші молитви — лише форма» (Наочні уроки Христа, с. 94).

«Нехай ніщо, яким би цінним і улюбленим воно не було для вас, не поглинає ваш розум і почуття настільки, щоб відволікти вас від дослідження Слова Божого або від щирої молитви. Пильнуйте в молитві. Живіть згідно зі своїми проханнями» (Свідчення для Церкви, т. 8, c. 53).

1862 року французька армія вторглася в Мексику. Перед боєм ворог дислокувався в долині, а мексиканці – на так званому Овечому пагорбі. Розташування було вигідним, проте мексиканський генерал не спромігся розставити вартових. Уночі, коли мексиканці спали, французи зненацька напали й знищили дві тисячі людей.

Це нагадує про інший пагорб – Оливну гору, де в Гефсиманському саду учнів Христа зморив сон. Господь, знайшовши їх сплячими, сказав: «Пильнуйте й моліться, щоб не потрапити в спокусу, бо дух бадьорий, а тіло немічне!» (Марка 14:38).

На шляху Христовому легко втратити пильність і задрімати. Та спокуси приходять саме в той час, коли ми найбільш уразливі. Нехтуючи деякими сферами духовного життя, як-от молитва та вивчення Біблії, ми піддаємося дрімоті й стаємо легкою здобиччю для нашого ворога – сатани (див. 1 Петра 5:8).

Потрібно пильнувати й молитися, вправляючись у духовній дисципліні. Це принесе користь і нам самим, і іншим, а Святий Дух дасть сили подолати будь-яку спокусу.

«Ні на йоту не відхиляйтеся в бік сатани, щоб він не взяв гору над вами» (Молитва, с. 31).

Час для роздумів:

• Які зміни можуть статися, якщо ми слідуватимемо за Ісусом щодня?
• У Біблії є тексти, де сказано: «Пильнуйте й моліться». Як ви розумієте ці слова?
• Чому пильнування – важливий аспект нашого життя?

«Нехай збентежені спокусами приходять до Бога в молитві… Наполегливість і пильнування в молитві переможуть сумніви, і Святий Дух працюватиме в людині, приводячи її серце та розум в підпорядкування правильним принципам» (Наставник молоді, 19 вересня 1895 р.).

Час для молитви:

• Прославте Бога за те, ким Він для вас є.
• Подякуйте за приклад пильнування, явлений в Ісусі Христі.
• Дякуйте за обітниці, записані на сторінках Біблії.
• Моліться про Церкву та всі її проекти.
• Моліться про людей з вашого молитовного списку.
• Моліться про свої особисті потреби.
• Моліться про те, щоб завжди перебувати в пильнуванні, подібно до Ісуса.

Молитва

«Господь Ісус, я знаю, що мій дух бадьорий, а тіло немічне. Допоможи мені пильнувати й молитися за себе та інших. Амінь».

«Без невпинної молитви та щирого пильнування є небезпека стати необачними й зійти з правильного шляху. Ворог постійно прагне перегородити шлях до престолу милості, щоб ми не отримали благодаті та сили для опору спокусі через ревну молитву та віру» (Молитва, с. 32).

«Нехай будуть підперезані ваші стегна і хай горять ваші світильники. Тож будьте подібні до людей, які очікують свого пана, коли той повернеться з весілля, як прийде й постукає, то зараз же відчинять йому. Блаженні ті раби, пан яких, прийшовши, застане їх на сторожі; запевняю вас, що підпережеться, посадить їх і, підійшовши, буде служити їм. І якщо прийде і в другу, і в третю сторожу, і знайде їх так само, то блаженні вони. Знайте, що якби господар знав, о котрій годині підкрадеться злодій, то пильнував би і не дав би вдертися до своєї хати. Отож і ви будьте готові, бо саме тієї години, в котру не сподіваєтеся, прийде Син Людський!» (Луки 12:35-40).

Таємна кімната – саме те місце, де виконаються ці слова Христа.

Практичні поради:

• «Пильнуйте в молитві, прямуйте вперед і вгору, дедалі більше засвоюючи дух Ісуса та сіючи те, що сіяв Ісус, понад усякими водами» (Розум, характер, особистість, т. 2, с. 636).
• Нехай ніщо не відволікає вас від вивчення Слова Божого та молитви.
• Нехай ваші дії узгоджуються з вашими молитвами.